Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

2005 року Юлія Тимошенко пішла ва банк. Вона кинула на терези своєї так жаданої перемоги все, що мала. Але те, що вона мала, виявилося пшиком.

Голова фракції «Наша Україна» Микола Мартиненко, обурений отриманою інформацією, негайно розшукав і зв’язався телефоном із Абрамовим, а той здивовано відповів, що нічого подібного він Юлії Тимошенко не говорив.

3. Відставка Держсекретаря

У цей же день, 3 вересня 2005 року, прес-служба Секретаріату Президента поширила у ЗМІ інформацію про те, що О.Зінченко написав заяву про відставку з посади Державного секретаря. Одночасно була анонсована його прес-конференція, яка мала відбутися в інформаційному агентстві «Інтерфакс» 5 вересня о 15 годині.

Дізнавшись про це, Президент України попрохав О.Зінченка не виходити на прес-конференцію, поки він з ним не переговорить з усіх питань. О.Зінченко дав з цього приводу слово, але наполіг на відставці. Тому Президент підписав указ про відставку у цей же день о 17 годині.

4. «Розгуляй»

За отриманою автором цих рядків із кількох джерел інформацією, 3 вересня ввечері київський ресторан «Розгуляй» став місцем тусовки Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко, голови СБУ О.Турчинова, радника прем’єр-міністра М.Бродського, екс-держсекретаря О.Зінченка та деяких інших діячів. У зустрічі також брав участь давній товариш Ю.Тимошенко російський бізнесмен Дмитро Босов, до речі, співвласник Нікопольського феросплавного заводу і одночасно — представник іншого відомого російського бізнесмена і політика Бориса Березовського. Очевидці розповідали, що переговори здебільшого проходили у білому легковому автомобілі, у якому сиділа Ю.Тимошенко, почергово запрошуючи туди колег. Про що вони розмовляли, невідомо. На цю зустріч запрошували і першого помічника Президента України Олександра Третьякова, але він до них не поїхав. Згодом Юлія Володимирівна заперечувала свою участь у цій зустрічі і стверджувала, що там її взагалі не було. У щирість цих слів такої кришталево чесної і бездоганно правдивої людини, як Юлія Володимирівна Тимошенко, треба, мабуть, вірити. Однак не знаю, що тоді робити з розповідями очевидців.

Вважаю, що у такій поважній зустрічі немає нічого поганого — могли б усі і за стіл сісти, випити по чарчині після такого напруженого робочого дня. Оскільки цей факт різко заперечувався на нараді в Президента, то тут одне з двох — або такої зустрічі дійсно не було і очевидці щось наплутали, або ж на цій зустрічі обговорювали те, що не повинно стати відомо іншим, тому її факт так сильно намагаються заперечити.

Однак, тут є одне «але». Юлія Тимошенко в Кабінеті Президента готова була клястися на іконі, що вона із О.Зінченком перед його скандальною прес-конференцією не лише не зустрічалася, а й взагалі давно не бачилася. Проте, 20 вересня цього ж року в інтерв’ю «Українській правді» Юлія Володимирівна фактично визнала факт своєї зустрічі із О.Зінченком саме напередодні його скандальної прес-конференції. Це випливає із її слів: «Я переконувала Олександра Олексійовича не подавати у відставку[9]».* Залишається лише вияснити два питання. По-перше. Якщо не під рестораном «Розгуляй», то де саме Юлія Володимирівна «переконувала Олександра Олексійовича»? І друге: коли це сталося? Але як би там не було, такий факт таки мав місце. Тоді навіщо була потрібна ікона?

VІ. СКАНДАЛЬНА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ О. ЗІНЧЕНКА

Слава Богу, що в нас в Україні є Олександр Зінченко. Я йому дуже вдячна.

Юлія Тимошенко. [10]

Спочатку пан Бродський зробив заяву про корумпованість оточення Ющенка, яку ніхто не зрозумів. Потім цю заяву повторив, як папуга Зінченко, і третім у цій трійці був пан Турчинов.

Олександр Волков. [11]**

Такого масштабного скандалу, як прес-конференція Олександра Зінченка, Україна не знала з часів Кучмагейту. Це був далеко не спонтанний емоційний виступ щойно відставленого з посади екс-держсекретаря, а добре продумана і організована акція, спрямована передусім проти Президента України Віктора Ющенка та найбільшої політичної сили, яка є його опорою — «Нашої України». А по великому рахунку це була цинічна і брутальна акція супроти українців та Української держави.

Скандальний виступ О.Зінченка ретельно планувався і готувався. Про прес-конференцію широко анонсувалося через інформаційні агентства, газети, радіо і телебачення. Впродовж двох з половиною днів тривала обробка суспільної думки. Навіть бабуся на віддаленому хуторі, яка ніколи особливо не цікавилася політикою, знала, що у понеділок, 5 вересня о 15 годині по телевізору повідомлять щось надзвичайне.

Україна завмерла в очікуванні скандальної сенсації. Знаю по собі: у цей день я кинув все і помчав додому дивитися О.Зінченка. Подібне робили всі мої друзі і знайомі. Хто не встиг побачити і почути екс-держсекретаря наживо, побачили ввечері повтор, який демонстрували різні телеканали по кілька разів. Вчинений О.Зінченком скандал збурив все українське суспільство. Про гострий конфлікт на Нікопольському феросплавному заводі всі враз забули — величезна виля нового скандалу затьмарила попередній. І якщо під час скандалу на Нікопольському феросплавному заводі над Ю.Тимошенко почали згущуватися чорні хмари, то при новому над нею засвітило сонце.

Виступ і звинувачення О.Зінченка стали темою № 1 в усіх ЗМІ. Вже в наступні дні майже всі газети вийшли із величезними аншлагами: «Влада тріщить по швах» («День»); «Корупція та хабарництво в президентському оточенні» («Сільські вісті»); «Корупція — головна причина небезпеки» («Шлях перемоги»); «Я утверждаю, Петр Алексеевич, что сегодня существуют не только документы, но и люди, которые готовы дать показания» («Сегодня») і т. д. Не було в Україні газети, яка б не писала про так званий корупційний скандал в «оточенні президента». Інформаційна хвиля українського скандалу прокотилася всією Європою, Америкою і Австралією. Такої уваги Україна не мала з