Олександр Іванович Ткач - Дощовий світанок

    ПАРОДІЯ:

Хай буде там, хай буде сям, Хай буде десь, хай буде грець. І я кажу собі: «Затям!..», Бо рветься, рветься мій терпець. І от тоді я, як той сніг, Як осінь димом спалахну!.. І на край світа б біг та й біг, Та тільки щось я не збагну: Чому не будить телефон, І білий світ, - лише кора?.. - А може був це тільки сон, Під моїм дотиком пера?..

***

Не можу не згадати ще одного вірша:

Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без гоління. Він там сидить, як чортик у трубі, І тихо вилучає вам сумління. Зсередини, потроху, не за раз, Все познімає, як ота іконка. І непомітно вийме вас - із вас. Залишиться одна лиш оболонка.

    ПАРОДІЯ:

Бійтесь щось, і десь, - якусь оту заразу! Що тихо так сидить. Та нагле, наче біс. Ви написали слово, а воно відразу, Сміється прямо в очі, гугнявить щось під ніс. Неначе у трубу, виє скрізь у вуха, За чуба так трясе, що киші роблять свист. Не каже нічого, та і саме не слуха,  І що воно таке?.. – То клятий пародист!

                 15.01. 2013 рік.  

ПОГЛЯД  СИНІХ  ОЧЕЙ…

Як же можна забути погляд милих очей, Погляд синіх очей, волошкових. Як же можна забути тих казкових ночей, Тих хвилин невтомимих, чудових! Пам’ятаю я все… І думками я знов, Лину в те незабутнє минуле. І бушує нестерпно моя в жилах кров, Оживає життям незабуле… Як з тобою удвох, від сторонніх очей, У кущах біля річки кохались. І бурхливо від щастя, під зорями ще й. У духмяній воді ми купались. Кришталеві ті бризки летіли навкруг, І здавалось, не буде їм стану. Я тоді відчував, що без всяких напруг, Навіть зіроньку з неба дістану… Ті безмежно закохані очі в ночі, Наче зорі за обрієм сяють. І тепер по ночах, хоч кричи, не кричи, - Недосяжним минулим спливають…

Травень, 2007 рік      

ТРАВНЕВИЙ  РАНОК.

Як дивно в травні пахне ранок, Біля «Хрущовського» ставка. Духмяний свіжістю світанок, І темрява така п’янка. На сході, ще ледь рожевіє, Та впала вже навкруг роса. І морок над водою мліє, Тягнучись мляво в небеса. А сині зорі в ніжнім танку, Занурюються глибоко. Вода від того на світанку, - Як у корови молоко. І після вереску нічного, Поснули жаби в гузирі. Понаїдалися смачного, Та і пускають пузирі. Я сам закохано у танок, Пускаюся у ніч таку… - Як дивно в травні пахне ранок, На «Хрущовському» ставку!

Травень, 2008 рік.   

У КРАЇНІ ЩОСЬ НЕ ТАК...
У країні, щось не так, Я гадаю, браття. Бо цвіте у скрізь будяк, Наче на закляття. Бо збирається у круг, Лиха, вража сила.