Автор невідомий - Епоси, міфи, легенди та сказання - Старша Едда. Епос

class="v">після жахної зими[106]?»

Вафтруднір мовив:

45

«Лів і Лівтрасір[107],

вони будуть жити

у лісі Ходдмімір;

ранкова роса

їм буде за їжу;

плем'я людей відродять».

Одін промовив:

46

«Багато я їздив,

багато я звідав,

багато я дужих спізнав:

звідки-бо з'явиться сонце

на рівному небі,

як Фенрір[108] його пожере?»

Вафтруднір мовив:

47

«Єдину дочку

народить Альврьодулль[109]

до смерти від Фенріра;

загинуть боги,

і матері шляхом

діва поїде».

Одін промовив:

48

«Багато я їздив,

багато я звідав,

багато я дужих спізнав:

що за три діви

літають над морем,

гарнопремудрі?»

Вафтруднір мовив:

49

«Три ручаї ся

зливають над хатою

дочок Мьоґтрасіра,

добрими духами долі[110]

знають їх в світі,

хоч троє ті мають

за родичів йотунів[111]».

Одін промовив:

50

«Багато я їздив,

багато я звідав,

багато я дужих спізнав:

хто володітиме

спадком богів,

як Суртове полум'я[112] згасне?»

Вафтруднір мовив:

51

«Відар і Валі[113]

обійстя богів обживуть,

як Суртове полум'я згасне,

Моді та Матні[114]

Мйолльнір[115] одержать

по Вінґніра[116] смерти».

Одін промовив:

52

«Багато я їздив,

багато я звідав,

багато я дужих спізнав:

як має Одін

скінчити життя,

коли загинуть боги?»

Вафтруднір мовив:

53

«Вовча пащека

поглине Альдфадра,

та Відар помститься;

пащу холодну

він розірве,

помсту звершить».

Одін промовив:

54

«Багато я їздив,

багато я звідав,

багато я дужих спізнав:

що Одін на вухо

власному синові мовив,

як той на багаття ступив[117]?»

Вафтруднір мовив:

55

«Не знає ніхто,

що ти на вухо 

синові мовив;

приречений смерті,

виніс я вирок собі,

долю богів провістив;

нині в речах

поступився я Одіну;

ти відтепер наймудріший».

Промови Ґрімніра

Про синів Храудунґа конунга

Конунг Храудунґ мав двох синів. Один звався Аґнар, а інший — Ґейрред. Аґнару було десять зим, а Ґейрреду — вісім. Якось вони удвох рушили на човнику з рибальськими снастями трохи порибалити. Здійнявся сильний вітер, і їх віднесло у відкрите море. Крізь нічний морок дісталися вони землі та подалися вгору, де зустріли бідне селянське подружжя. Поселяни надали їм притулок. Бабця заопікувалася Аґнаром, а дідо — Ґейрредом.

Навесні старий дав їм човника. Старенька пішла їх проводити, а старий мав тим часом нетривалу бесіду з Ґейрредом.

Вони піймали попутній вітер і дісталися батькових володінь. Ґейрред був на носі човна. Він першим сплигнув на землю, затим відштовхнув човника і мовив: «Пливи тепер, і хай тебе тролі візьмуть».

Човен рушив у відкрите море, а Ґейрред пішов до батька. Його добре зустріли. На той час його батько помер, Ґейрред був обраний конунгом та став достойним мужем.

Одін і Фріґґ сиділи на Хлідск'яльві та оглядали всі світи. Одін мовив: «Бачиш Аґнара, свого підопічного, що він наплодив потвор із тролицею з безодні? А Ґейрред, мій підопічний, став конунгом і нині тримає землі».

Фріґґ мовила: «Він є скупий на харчі: морить голодом гостей, коли їх прибуває забагато».

Одін відказав, що це велика брехня. Вони побилися об заклад.

Фріґґ послала свою служницю Фуллу до Ґейрреда. Та мала застерегти конунга про чужоземного чаклуна, що прибув на його землі, а впізнати його можна буде за тим, що жоден собака, навіть найлютіший, не розкриє на нього пащу.

То і справді був великий наклеп, буцімто конунг Ґейрред не є щедрим на харч, але подорожнього, на якого не нападе жоден пес, він усе одно повелів схопити. Той носив синього плаща і назвався Ґрімніром, а більше нічого про себе не сказав, як його не розпитували. Конунг звелів віддати його на тортури, аби зробити балакучішим, і посадити між двох палаючих багать, де той і просидів вісім ночей.

Ґейрред конунг мав сина віком у десять зим, названого Аґнаром на честь брата його батька. Аґнар пішов до Ґрімніра і подав йому повний ріг, аби той напився, і сказав, що конунг чинить зле, катуючи безвинну людину. Ґрімнір випив. Та полум'я зростало і почало його пекти. Тоді він мовив:

1

Пломінь яскравий

плоть мені палить;

облиш мене, жару!

Одіж горить,

задути не можу,

вогонь огортає.

2

Вісім ночей я сиджу

між палючих вогнів,

ніхто не подав

питва ані їжі,

крім Агнара єдного,

що правити має,

Ґейрредів син,

землю тримати.

3

Шануйся ти, Агнаре,

щастя тобі

сам Вератюр[118] позичає;

за теє питво

отримаєш ти

істинно гарну віддяку.

4

Земля є щаслива,

я бачив, лежить

близько до асів і альвів,

а у Трудхеймі

житиме Тор

до загину богів.

5

Ідалір[119] — зветься

тая місцина,

де Улль[120] звів палаци,

Альвхейм[121] даровано

в давні часи

Фрейрові сильними[122].

6

Третій є двір,

де лагідні боги

сріблом прикрасили зали;

то — Валаск'яльв,

зведений асом

за давніх-давен.

7

Сокквабекк[123] — четвертий,

хвилі холодні

над ним плескотять;

там Одін і Сага[124]

п'ють кожного дня

радість із чаш золотих.

8

Гладсхейм[125] — то п'ятий,

де злотосяйна

Вальхалла стоїть;

збирає там Хрофт

кожного дня

збройноубитих мужів.

9

Впізнати неважко,

у зали які

Одін вертає:

списи там за балки,

щити — за покрівлю,

кольчуги на лавках.

10

Впізнати неважко,

у зали які

Одін вертає:

вовк там сидить

коло брами на захід,

літає орел нагорі.

11

Трюмхейм[126] — то шостий,

Тьяці[127] обійстя,

дужого йотуна;

нині там Скаді[128] живе,

світлого бога дружина,

під батьковим дахом.

12

Брейдаблік[129] — сьомий,

зводив там Бальдр

зали свої;

в землях отих,

знаю напевно,

лиха не скоєно.

13

Хімінбйорґ[130] — восьмий,

мудрого Хеймдалля

там володіння;

там божий сторож

п'є у домівці,

радісний, сласні меди.

14

Фолькванґ[131] — дев'ятий,

Фрейя[132] там править,

сидячи в залі;

половину полеглих

щодня там збирає,

Одін — всіх інших.

15

Ґлітнір[133] — десятий,

має стовпи золоті,

і срібний там дах;

живе там Форсеті[134],

цілими днями

тяжби усі розбирає.

16

Ноатун[135] — одинадцятий,

зводив там Нйорд

зали свої;

людей покровитель

храмом керує,

обряди виконує.

17