Pyotr Ivanovich Franco - Дядько Шкіпер, Pyotr Ivanovich Franco

Свінельд був сином Йордіса і королем у свойому краю. Перевищав усіх людей розумом і передбачував будучину. Поїхав до нього Гельґе, стрінув перед замком сторожа і запитав його: «Хто мешкає у цьому замку і як звати короля народу?» Сторож відповів: «Віщуном називається князь, що володіє краєм і народом». Гельґе сказав: «Коли дома віщий мудрець то проси, хай вийде поговорити зі мною; скажи, що чужинець просить його про це». Сторож сказав: Але коли запитає мене лицарський король, що це за людина хоче з ним говорити?» «Я Гельґе, один з королів Руси». Тоді сторож пішов і сказав Свінельдові: «Чужинець стоїть коло брами, високого росту, в блискучім шоломі, бажає з тобою поговорити». Вийшов тоді король і чемно поздоровив гостя.

«Витай, Гельґе, а ти, Ґайтере, візьми в короля коня».

Приязно говорили оба розумні герої. Скажи мені, молодший брате, коли тобі це відомо: куди напялася нитка Гельґа?» Свінельд відповів: «Ти будеш могутнім героєм, зятем королів; лагідним супроти золота, повільним в утечі, богатирем силою і розумним у мові». Гельґе сказав: «Віщий королю, говори виразніще, більше відкрий, ніж я запитати зумію, коли ти певний, що вгадуєш на перед. Що стріне мене, мені на щастє, коли виїду з твойого замку?» Свінельд відповів: «В лісі убєщ сам без меча і списи Страшного Ведмедя, пана ліса». Гельґе сказав: «Скажи мені, блискучий королю, мій предку, віщуне, коли ми вже почали сердечно говорити, чи бачиш геройські діла Гельґа, великі аж до небесного шатра?» Свінельд відповів: «Ти побідиш три міста: Смоленськ, Любеч і Київ, і заложиш могутню державу. Від твойого меча упадуть Аскольд і Дир, що присягали великі присяги і їх не додержали. З їх головами добудеш ключі Київа і все їх золото. Правду говорить Свінельд». Гельґе сказав: «Великий буде мій скарб. коли закінчу цей бій як кажеш. Провір своє серце і скажи дальше, яку ще славу найду на своїй житєвій дорозі?». Свінельд відповів: «Ти добудеш нові дружини своїй державі: залізних Полян, крицевих Деревлян, шкіряних Сіверян і медових Радимичів. 3 залізом, крицею, шкірами і медом повернеш до високого Київа, ти, воєвитий герою!» Гельґе сказав: «Скажи мені дальше ти, віщий герою, тепер уже маю могутню державу і люті в боях дружини, який буде дальший біг мойого життя?» Свінельд відповів: «Лежить зачарована красавиця за далекими ріками, за Чорним Морем. Заслонена блискучим панцирем з золотих лусок; ти розітнеш їй панцир острим мечем тим, яким побідив Аскольда і Дира». Гельґе сказав: «Гаразд, ось їй панцир розтятий, дівчина будиться зі сну і починає говорити; що вона мені скаже, що вийде мені на добро?» Свінельд сказав: «Навчить тебе рунів, навчить говорити всіма мовами, дасть тобі золоті прикраси і ліки. Їдь здоровий, королю!» Гельґе промовив: «Вмію уже читати руни, дам прикраси дружині, скажи віщий герою, куди дальше веде стежка мойого життя?» Свінельд відповів: «Та дівчина, то могутній грецький Царгород, і нічого тобі там лякатися, певні плоди побіди твойого меча. Але тепер нічого більше не передбачаю, віщування скінчилося. Не питай Свінельда про більше». Гельґе сказав: «Журбою стає мені твоє слово, Свінельде, бо ти певно знаєш більше в серці, чи ж це аж таке горе, що ти його не хочеш сказати? Свінельд відповів: «Дозволив мені Одін передбачати блискучу мужеськість твойого віку, але скінчилося моє знання; не справедливо величають мою мудрість, помиляються коли кажуть, що знаю будучність». Гельґе вказав: «Не знаю на землі нікого більше, хто бачив би дальше чим ти, Свінельде. Не затаюй горя і болю мойого життя». Свінельд сказав: «Не зазнаєш любови, не закоштуєш солодощів напою, не зазнаєш страху, ти, блискучий побіднику, твоє імя не зникне, руни мечем випишеш, як довго світа». Гельґе сказав: «Прикро мені, що мушу попрощатися з тобою, не знаючи дальшої долі, покажи мені дорогу, коли хочеш, адже все означила доля!» Свінельд сказав: «Все тобі скажу, Гельґе, хай веде тебе твоє незлякане серце! Покориш південь, підеш на Східне море Волгою і Доном, схрестить твоя дружина мечі з Персами, безчисленні привезеш у Київ скарби. І не один зробиш похід на своїм вірнім кони; приневолюєш мене, тож знай, я не брешу; один день призначений для твоєї загибелі!» Гельґе сказав: «Свінельде, не хочу твойого гніву, але доброї ради; певно хочу я знати, що бачиш духом, що мене стріне, хоч би й як було тяжке!» Свінельд відповів: «Дасть Одін послух местникам пролитої тобою крови, ти трощителю щитів, і стріне тебе воєнна незгодина від стріл хижацьких Хазарів над рікою Волгою, коли зі скарбами вертатимеш із богатої в шовк і прикраси Персії». Гельґе сказав: «Що злагіднить мою судьбу, скажи мені, Свінельде, коли це передбачуєш. Чи я ляжу в тій січі?» «Ізза коня почав ти ту бійку, і кінь буде причиною твоєї смерти. Не впадеш у січі, ніякий меч не протне твойого шолома, ніяка стріла не пробє твойого панциря. Зложив ти присяги воювати на своїм боєвім коні! Не додержиш сильних і міцних присяг». Гельґе сказав: «Як це так буде, Свінельде, скажи прямо, чи я легкодушно покину товариша боїв?» Свінельд сказав: «Зведе тебе чужа погроза і віщування. Але не буде в цьому твоєї вини, тому віщий королю, остане твоє імя, як довго стоїть світ». Гельґе сказав: «Волів би я, щоби мечі ворогів почервоніли в бійці від моєї крови. Я схочу обминути твоє віщування, але це буде даремно. Скажи ще мені, що означали знаки, які я бачив, коли їхав сюди?» Свінельд відповів: «Добрі знаки бачив ти, герою, трощителю щитів. Ти бачив три грізні валькірії, двох чорних воронів і лютого вовка під ясенем. Бережися королю пізної вечірньої заграви в очи, горе тобі, коли спіткнешся ідучи до бою, а злі мари стоятимуть по обох твоїх боках, щоби кров твою побачити. Ранком будь усе зачесаний і вимитий, і по сніданку, бо не знати де будеш вечером». Гельґе сказав: «Слава нам, Свінельде, при нашій розлуці, ніхто ве може перемогти своєї долі, радо звістив би ти мені щасливійшу судьбу, коли б ти це міг».

Огнем і мечем виписав Гельґе руни своєї держави. Серед гамору боїв забув про всі віщування.

Але, коли не стало хоробрих ворогів, пирував в степу зі своєю дружиною. Тоді згадав за свойого боєвого коня, якого від давна покинув. Конюх сказав: «Віщий королю, біліють кістки твойого боєвого коня у степу!» «Збрехав, ти, Свінельде, як би не твої брехливі віщування, служив би був кінь мені й досі», гукнув Гельґе.

Сіла дружина