Філін - По Нулях , Філін

Минали тижні. Аня повернулася до буднів – лекції, практика, втома. Але в душі оселилася тінь – легка, майже невидима – образ Єгора. Вона не шукала його в соціальних мережах. Не питала ні в кого про нього. Але кожного разу, коли мила руки перед черговою процедурою – згадувала його пульс.  І голос,який говорив у неї в голові: «давай разом». Це було не кохання, яке спалахом руйнує реальність. Це було щось інше – як подих вітру, як спогад, що обіймає вночі. Вона знала: ця історія жила тільки в її серці. Як таємне почуття, яке ніколи не мало стати дійсністю. Але було справжнім. Іноді вона думала: що,якби він з’явився просто зараз? Чи впізнав би її? Чи усміхнувся б так само? Але потім зітхала й ховала ці мрії туди ж, куди сховала лист – у внутрішню шухляду серця, до речей, які ніколи не будуть відкриті.