Віталій - У пошуках ацтекського скарбу, Віталій

— Я нічого не можу знайти про його зникнення, — сказала Хлоя, її голос був сповнений занепокоєння. — Це так, наче його ніколи не існувало. Вони, мабуть, дуже добре замели сліди.

— Не хвилюйся, Хлоє, — сказав Джейк. — Ми його знайдемо. Коли ми знайдемо скарб, ми дізнаємося правду.

Вони прибули до Нью-Йорка. Мегаполіс зустрів їх галасом, яскравими вогнями та величезними натовпами людей. Це був повний контраст із тихими пустелями Аризони.

— Отже, "тінь тигра" та "сяйво місяця", — пробурмотів Джейк, дивлячись на карту міста. — Це може бути що завгодно.

Вони почали свої пошуки. Професор Хендерсон, незважаючи на своє розсіяне поводження, виявився напрочуд гарним гідом, знаючи багато цікавих фактів про архітектуру та історію Нью-Йорка. Він постійно щось бурмотів собі під ніс, але іноді його коментарі виявлялися напрочуд доречними.

Джейк перевіряв усі можливі варіанти: зоопарки, музеї з виставками про великих кішок, квартали з характерною архітектурою. Хлоя, тим часом, постійно перевіряла їхні тили, очікуючи появи агентів "Арахніди" або людей Лорда Ротшильда.

— Ми повинні бути обережними, — сказала Хлоя. — Тут вони мають перевагу. Це їхній світ.

Нарешті, після кількох днів безрезультатних пошуків, Джейк натрапив на стару, майже забуту бібліотеку в районі, відомому своїми театрами та нічними клубами. Вона називалася "Бібліотека Аполлона", і її фасад був прикрашений різьбленими фігурами, серед яких була і фігура тигра, що крадеться в тіні, а також стилізоване зображення місяця.

— Це воно! — вигукнув Джейк. — "Тінь тигра зустрічає сяйво місяця"!

Вони зайшли до бібліотеки. Це було величезне, старовинне приміщення, з високими стелажами, заповненими книгами від підлоги до стелі. Повітря було наповнене запахом старого паперу та пилу, що так нагадувало Джейку його кабінет у музеї.

— Яке чудове місце! — пробурмотів професор Хендерсон, одразу ж занурившись у пошуки рідкісних видань.

Джейк, зосередившись на пошуку наступної підказки, почав вивчати архітектуру будівлі. Металевий циліндр у його руці потроху нагрівався, а символи на ньому світилися яскравіше.

— Тут щось є, — сказав Джейк, коли вони дійшли до центральної частини бібліотеки, де знаходилася величезна купольна стеля. На підлозі, під куполом, було викладено складний візерунок, що нагадував зоряну карту. — Це ж ацтекська астрономічна карта!

Хлоя нахилилася, розглядаючи візерунок.

— Що нам робити?

Джейк згадав слова професора про "ключ" і "систему координат". Він підійшов до центру карти, тримаючи циліндр. Циліндр пульсував у його руці, а блакитне світло стало ще інтенсивнішим. Коли він наблизився до певної точки на карті, циліндр почав вібрувати.

— Це схоже на детектор, — прошепотів Джейк. — Він реагує на певну енергію.

Він повільно водив циліндром над картою, поки той не зупинився над однією з позначок на карті – це була невелика, майже непомітна, зірка. Джейк натиснув на зірку, як це робив з символом на насосі. Нічого не відбулося.

— Можливо, це не просто натискання, — сказав професор Хендерсон, підходячи до них. — Можливо, потрібна якась дія. Ацтеки вірили в баланс. "Зірка, що палає, потребує води, що плаче".

— Вода, що плаче? — Джейк намагався зрозуміти. — Сльози?

— Або, можливо, це символ... рідини, — припустила Хлоя. — У ацтеків були ритуали з використанням води, крові. Але тут же бібліотека!

Раптом з головного входу до бібліотеки донісся гамір. Увійшла велика група людей. Це були не тільки агенти "Арахніди", а й добре вбрані люди у дорогих костюмах – представники Лорда Ротшильда. На чолі їхньої групи стояв сам Лорд Ротшильд III – елегантний, з витонченими манерами, але з холодним, хижим поглядом. Поруч з ним, метушливо озираючись, стояв Джеррі "Хакер" Флінн.

— Вітаю, панове, — голос Лорда Ротшильда був глибоким і спокійним, але сповнений прихованої влади. — Здається, ми зустрічаємося знову. Я не очікував, що ви будете такими наполегливими. І, здається, ви знайшли мій циліндр.

Джейк міцно стиснув циліндр у руці.

— Він не ваш! Це спадщина!

— Спадщина? — Лорд Ротшильд посміхнувся. — Мене це не цікавить. Мене цікавить його вміст. Мої археологи шукали його роками. Ви просто випадково на нього натрапили. Віддайте його.

— Ніколи! — сказала Хлоя, стаючи поруч з Джейком.

Лорд Ротшильд кивнув своїм людям. Агенти почали повільно оточувати їх. Джеррі "Хакер" Флінн, хоч і нервував, вже діставав якісь пристрої.

— Будьте обережні з Джеррі, — прошепотіла Хлоя. — Він може зламати будь-яку систему.

Джейк зрозумів, що їм потрібен план. "Зірка, що палає, потребує води, що плаче". Він подивився на карту, на символи на циліндрі. Раптом він помітив невеликий отвір у центрі зірки.

— Професоре, — прошепотів Джейк, — вам потрібно... заплакати.

Професор Хендерсон здивовано подивився на нього.

— Заплакати? Я не розумію.

— Швидше! — вигукнув Джейк. — Це може бути символом, що означає воду! Сльози – це вода!