NikaLerina - Опанувати Елементи, NikaLerina

— Гей, почекай, не йди, нам потрібно поговорити! — почувся вигук одного з них. Я не роздивлялася, хто саме кричить, просто бігла. Тікала, ніби за мною гнала зграя вовків. Єдиним порятунком було те, що ми знаходилися в парку, де було багато людей.

Я мчала так, як ніколи раніше. Від страху, від нерозуміння ситуації й від цих чоловіків, схожих на чиюсь хвору уяву. Бігла аж до входу в метро, доки не загубилася в натовпі. Тільки тоді змогла зупинитися й перевести подих. Легені горіли, піт стікав по скронях, а серце гупало так сильно, що здавалося, всі навколо чують цей стукіт.

Кілька зупинок у вагоні промайнули, мов уві сні, допоки я не дісталася своєї станції. Будинок. Кімната. Ліжко. Нарешті вдома, у безпеці.

Заснути й прокинутися, забувши все мов жахливий і химерний сон. І лише впаавши на подушку, дозволила собі розслабитися, надіючись, що реальність зранку виявиться менш скаженою.

***

— Це було жахливо!

— Повний провал!

— Катастрофа!

— Ви все зіпсували, навіщо підійшли?!

Чоловіки сперечалися між собою, обговорюючи день, який мав стати таким важливим і особливим — день, коли нарешті її знайшли. Вони не очікували, що їхні власні емоції, які вони не могли стримати, усе зіпсують. І налякають той скарб, який так довго шукали.

— Схоже, це вже давно почалося. Я бачив Елемент.

— Що? Як? Чому? Не може бути! — брати схопилися за голову, приголомшені його словами.

— Я теж не очікував, це не мало статися так швидко. Її потрібно негайно забрати.

І це було справді дивним, адже Елементи не мали сили на Землі. Вони пробуджувалися тільки в Ерде, після злиття з Вартовими Коштовностей. Та зараз всі брати були далеко від свого дому й не знали, не змогли відчути свій світ та те, що Скверна вже почала свій бенкет, ведена досі небаченою силою.

Тим часом дівчина, яку вони встигли відшукати, опинилася на межі смерті, та залишалася беззахисною в час, коли так цього потребувала. Вона згорала в гарячці без підтримки свого першопроявленого Елемента й відчайдушно боролася за майбутнє, що ставало дедалі крихкішим.