Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 6

Агата знов падала у прірву, потім відчула спокій і безтурботність. І раптом цей голос наче здалеку: “ Ну ж бо, крихітко, дихай!”

- Стас, - промовила Агата і прокинулась. Це був сон. 

У вікна вже лилося яскраве сонячне проміння. Агата потягнулась у ліжку, виявивши, що ліжечко сина порожнє. Значить, її малюк вже прокинувся. Дівчина, як і обіцяла, весь день зібралась провести зі своїм улюбленим чоловіком, ні на що не відволікаючись. Ще вчора Данилко знов забажав піти до парку атракціонів.

Тому швидко привівши себе до ладу, дівчина спустилась на перший поверх.

- Матуся прокинулась! - підбігло до неї  в обійми її карооке щастя.

- Доброго ранку, мій любий, - промовила, піднімаючи і цілуючи сина. - Доброго ранку, мамо.

Ірина Данилівна готує каву, поки Олеся Микитівна смаже оладки на замовлення Данилка.

- Уявляєш, мамусю, сьогодні на сніданок будуть оладки. Олеся сказала, що це як панкейки, так?

-Ще смачніше. Тобі сподобаються. Давай снідати. Сьогодні на нас чекають пригоди, пам’ятаєш? - вона підморгнула сину.

- Ура! - вигукнув задоволений малюк і всівся за стіл, де вже стояла тарілка з пишними оладками та креманки з варенням і медом.

Агата усміхнулась і теж присіла поряд. Вони швидко поснідали і Данилко побіг вдягатися. Одяг Агата приготувала завчасно, розклавши його на дитячому ліжку.

- Ну як там зі справою тата? - спитала мати у Агати.

- Вчора я спілкувалась з адвокатом, він сказав, що є шанс вийти під заставу і підписку про не виїзд до судового засідання, - відповіла дівчина, раптом згадавши, як боїться нової зустрічі зі Стасом, тому з Любимовим вони домовились про зустріч в ресторані.

- Це чудові новини. Ось би вийшло до дня народження Данилка. Я могла б усе організувати, якщо ти не проти?

- Звісно, мам, - з цими словами Агата, прибрала тарілку і теж пішла наверх, щоб допомогти сину і зібратись самій. До часу, коли приїхало таксі, вони з сином були готові.

Лунапарк знаходився майже в самому центрі і недалеко від набережної, тому з нього відкривався чудовий краєвид. Поки Данилко катався на дитячому паровозику, дівчина відійшла купити собі каву.

- Агата? - почула знайомий голос з-за спини і, розвернувшись, побачила того, хто до неї звертався. Цією людиною виявився батько Стаса.

- Добрий день, Валерію Євгенович, - промовила трохи розгублено дівчина.

- Я чув, ти в Лондоні живеш...

- Так, в гості до батьків приїхала.

- Зрозуміло. - відповів чоловік, поки Агата забирала свою каву.

- Мамусю! Я хочу покататися ще там! - підбіг до неї син, вказуючи на оглядове колесо. Потім помітив чужого чоловіка і з підозрою подивився на нього.

- Добре, Данюш, - погодилась дівчина, притискаючи до себе сина.

- А що це за парубок такий? - промовив Валерій Євгенович, з усмішкою дивлячись на хлопчика.

- Я - Данило Осецький. - Промовив з легким акцентом хлопчик. - А вас як звати?

- А я - Валерій Вітренко, 

- Приємно познайомитись.

- Навзаєм, малюк.

- Я не малюк! Мені за пару днів п’ять років виповниться! - вимовив хлопчик із гордістю.

- Вибач мені. П’ять - це дуже серйозний вік. На все добре. Мені вже час. - Валерій Вітренко взяв свій стаканчик американо. - Вийшов ось пройтись, а то цілий день у офісі сиджу.

- Вам також на все добре, Валерій Євгенович, - посміхнулась у відповідь Агата і, вхопивши сина за руку, пішла в бік колеса.

По дорозі до офісу своєї компанії з транспортних перевезень, батько Стаса раптом замислився про те відчуття, що виникло в нього щойно він побачив сина Агати. Це було впізнавання. Дивно. Адже до цього дня він хлопчика жодного разу не бачив і навіть не знав, що у неї є дитина. Але потім він повернувся до офісу і його закрутив вир справ, тому він швидко забув і про зустріч і про відчуття.

Вітаю! Сподіваюсь книга вам подобається, тому не жалкуйте вподобайки і пишіть коментарі) 

Ця книга буде безкоштовною, як і попередні.

Гарних вихідних. Бережіть себе)

Ваша Ніка ♥

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍