Alina Pero - Швидке побачення з тобою, Alina Pero

Я вийшла з таксі, потягнулася, розминаючи затерплу шию, і піднялася сходами до свого поверху. Дістала ключ, вставила його в замкову щілину й провернула.
Нічого.
Ще раз.
Знову нічого.
— Ну давай, не жартуй, — пробурмотіла я, трохи сильніше натискаючи на ручку.
Двері навіть не ворухнулися.
— Чудово. Просто чудово, — зітхнула я, відкриваючи телефон і набираючи Оксану.
— Алло, — почула її веселий голос.
— Я застрягла.
— Де? У ліфті? В кафе? У чужих обіймах?
— Дуже смішно. Перед власною квартирою! Замок не відкривається.
Оксана засміялася.
— Слухай, може, то знак? Всесвіт натякає, що тобі краще жити в мене?
— Всесвіт натякає, що мені потрібен молоток!
— Або сильні чоловічі руки. До речі, а чого ти не дзвониш Богдану?
— Бо він не фея з чарівною паличкою!
— Але він ремонтував тобі ноутбук і навіть витримав похід у кафе. Дай хлопцю шанс!
— Ніяких шансів, — буркнула я. - Гаразд, буду думати, що робити. - і поклала трубку.
І, звісно, саме в цей момент у коридорі пролунав знайомий голос:
— Говорили про мене?
Я різко підняла голову. Богдан стояв у кінці коридору, спираючись плечем на стіну. На обличчі — знайома хитра усмішка.
— Що, знову техніка проти тебе?
Я зітхнула.
— Це не смішно.
— Авжеж. Хочеш, я постою поряд і посміюся тихіше?
— Хочеш, я запущу в тебе ключем?
Він хмикнув і підійшов ближче.
— Давай подивлюся.
Я поступилася місцем, схрестивши руки на грудях. Богдан спробував провернути ключ, але результат був такий самий.
— Знаєш, щось мені підказує, що твоє бажання застосувати молоток не таке вже й безглузде.
— Я ж казала!
Він дістав телефон.
— Давай викличемо майстра.
Поки ми чекали, я ловила на собі його задумливий погляд.
— Що? — насторожилася я.
— Нічого. Просто думаю, що це знак.
— Який ще знак?
— Що Всесвіт хоче, щоб я частіше тебе рятував.
— Я краще поживу в Оксани…
Богдан усміхнувся, і в цей момент підійшов майстер.
Через десять хвилин замок був полагоджений. Я потягнулася до гаманця, але Богдан мене випередив і простягнув гроші.
— Ти що робиш?
— Плачу.
— Ти не повинен!
— Ага. Тому ти тепер мені винна послугу.
— Яку ще послугу?
— Поки не вирішив. Але будь готова.
Я сердито зітхнула.
— Ти маніпулятор.
— Ідеальний талант для чоловіка, який хоче ще раз запросити тебе на каву.
Я зупинилася, вагаючись.
— Побачимо, яку ти придумаєш послугу…
Богдан лише підморгнув і пішов до ліфта.
Я зачинила двері й сперлася спиною на них, зітхаючи.
— Треба було все-таки обрати молоток…