Олександр Аркадійович Сидоренко - Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко

— Оп-па, — здивувався чоловічок у вінтажній кепці. — Народния артісти проснуліся. 

Валентина підхопилася: 

— Куди з порожніми? Ану не йди сюда. 

Ваня збентежено дивився на все це й не знав, що сказати, але тут позаду захрипів Джавдєт: 

— Валентина, ти шо, у сосну в’їбалася? Це ж нє вьодра! 

Він вийшов перед Ванею, ніби конферансьє, який представляє артиста, й радісно всміхнувся: 

— І не баба! Стрижка просто, хімія шестімєсячна. Лєонтьєва бачила? 

Поки Валентина дивувалася і вглядалася, Ваня швиденько рушив ліворуч, вздовж будинку, до бювета. Після перемоги в «Таланті» та участі в численних шоу про кулінарію й гумор він став чи не єдиною зіркою двора, кожен із присутніх вважав за необхідне зупинитися та обговорити з ним щось важливе з вчорашньої телепрограми: від нової пісні Тіни Кароль до чергової сенсаційної версії загибелі Майкла Джексона. 

Біля бювета було повно людей, усі чекали, поки з єдиного справного крана набереться вода у велику бочку на колесах, за якою дивився якийсь суворий незнайомий чоловік із сивою бородою. Причина суворості з’ясувалася одразу — бабці вважали, що йому слід пропускати по одній із них що п’ять хвилин, а власник бочки вже відстояв чергу й відбивався злим сопінням. Так і стояли хвилин п’ятнадцять, а Ваня знову жалкував, що не прихопив навушники — схоже, у цьому житті їх взагалі не треба виймати з вух. 

Нарешті настала і його черга, він набрав води, що текла тоненькою цівкою, та й пішов додому. Коли зайшов у двір, почувся заливистий свист із даху — це його звідти вітали у звичний спосіб. Руки були зайняті, тому Ваня подивився нагору і трохи підняв баклажки, салютуючи пацанам. І тут велика дев’ятилітрова пляшка дала байд — ручка обірвалася, і стара біляста тара впала на асфальт, унаслідок жорсткого приземлення втративши кришку та частину води. 

Чесно кажучи, вона була незручна — ручка різала долоні, та й підіймати її однією рукою (коли в другій, наприклад, чайник) було важкувато. Давно слід було позбутися цієї баклажки, але звична жаба душила — як викинути річ, яка ще цілком придатна? Довелося ставити небіжчицю під найближче дерево (хтось підбере й зробить, скажімо, на зиму годівницю для пташок) та іти додому з трьома шестилітровими. Нічого, з його темпами споживання води вистачить надовго. 

Ваня ніс вантаж, відчував на собі погляди мешканців у дворі, та намагався зберегти позитивний ранковий настрій: ти ж мріяв здихатися старої незручної тари — от це і сталося, радій! Валентина обговорювала зі співбесідниками щось важливе, тому Ваня непомітно чухнув попри край будинку, ось тобі й ще одна вигода. 

Парадне дихнуло назустріч холодом та пророслою цибулею. Ліфт десь гудів, Ваня швиденько вирушив сходами — буде одразу і кардіо, і йога, тільки-от селфі не зробиш, не по масті зіркам самим ходити по воду, вони купляють з доставкою і п’ють по два літри на добу, бо так велить напис на «Моршинській». 

Ось і восьмий — усе, квест пройдено, вода на базі, можна буде повторити каву й залягти за безплатні рівні, що з’явилися зранку, — грати й чекати, поки подзвонить директор. 

* 

А попереджали ж старі артисти — у менеджерів теж трапляється зіркова хвороба, її не минути, як смерть. Що цього слід боятися. Щойно відчуєш, що твій директор почав поводитись як великий маестро, що він заспокоївся й сів собі чекати на вхідні дзвінки, — біжи шукати нового. Попереджали, але певний час Ваня думав, що це — не про Гєну, бо ж таким впертим, злим та голодним до грошей видавався його перший та поки єдиний імпресаріо. 

Вони зустрілися на «Таланті», коли невгамовна Соколова вигадала вечір цікавих дуетів. Кожного учасника підсилювали відомою зіркою, і вони співали дві пісні, які об’єднувалися в одну. Вані випав шансоньє Коля Рєзаний із гучним хітом тих часів — «Бажана моя Жанна з проспекту Бажана». 

Майбутній Бронзовий Голос спробував запропонувати на трек-відповідь «Улицу Роз» від «Арії», але консиліум продюсерів накинув йому «Стюардессу по имени Жанна» і твердо стояв на своєму. От і довелося співати Пресняковські куплети, до яких ефірний бенд кострубато притулив приспів Рєзаного. 

За тиждень до того темою випуску був блюз, Ваня підготувався й запропонував «Double Life Feelings» Джона Майла або «Little Blonde Plaits» Кріса Рі — якщо їм потрібен попс, то нехай і буде попс, але фірмовий та смачний, як мамин заварний крем. Але врешті співав «Красотку» Кузьміна, тому страшенно образився і вважав, що хоча б у наступному турі йому мають піти назустріч. Ні. 

Соколовій дуже сподобався дует довжелезного хлопчика й маленького товстунчика, так само жваво відреагувала й публіка в голосуванні. Коля сяяв, Ваня намагався сховатися від камер, і тут до нього й підійшов Гєна — такий самий колобок, як і його тодішній підопічний. Трушин дав візитівку та запропонував зустрітися. 

За місяць Рєзаний неочікувано звалив у Москву, де давав інтерв’ю про бандерівців, які захопили неньку. Він переписав свій головний хіт російською мовою, змінивши Жанну з Бажана на «Малышку с улицы Малышко», але пісня не пішла. 

Вочевидь, Рєзаний не врахував той факт, що вулиці Малишка в Росії не було, проте була пісня «Наташка с улицы Семашко». Так його кар’єра й провалилася, повернувши виконавця туди, звідки він колись і стартував — у кабак. Тільки не київський, а московський, тому Коля міг вважати себе переможцем, бо піднявся ж. 

Ваня так і не подзвонив Трушину — чекав контракту від каналу, однак одразу після зради Рєзаного Гєна сам його знайшов, приїхав у гості з тортиком та коньяком й, коли вони все це вжили, стали працювати разом, вісімдесят на двадцять, на Ваніну користь. Яка щось ніяк не наставала. Хоч ти трісни й відірвися, як ручка старої баклажки. 

Гєна тепер якось заспокоївся, після своїх нічних онлайн-марафонів спав до першої й рідко телефонував. Типу, він працює — шукає партнерів для співпраці та зустрічається, але в це не лізь. Співай те, що скажуть, та йди туди, куди вкажуть, і не пий кров — її й так лишилося обмаль. Десь так. 

Ваня передивився всю рекламу за безплатні рівні, усі їх пройшов, а телефон досі мовчав. Зазвичай можна було би почитати старі каменти або запостити щось позитивне та творчо-перспективне (типу селфі з гітарою — працюю над новою піснею, це буде хіт!), але ж він учора вирішив закінчити з цим. Трохи муляло, але залежність від соцмереж виявилася не такою вже і страшною. 

Ваня відклав телефон і знову почав думати про куплети для безіменної мелодії, як тут старий шостий айфон (у зірок може бути тільки айфон) з тріснутим екраном нарешті ожив. І це був не Трушин, на нього було встановлено