Arachne - Сфера Доли 2, Arachne

Але щось усередині нього не дозволило йому зробити цей крок.

У цей момент Кай раптом згадав те, що завжди знав: Аріана була мертва. Він втратив її в бою, і її вже немає у цьому світі. Перед ним був лише привид минулого, ілюзія, створена, щоб збити його зі шляху. Ця постать, хоч би яким реальним здавався її образ, не могла бути тією, ким була Аріана. Це було лише відображення його болю та втрати, втілене, щоб знищити його рішучість.

Кай заплющив очі на мить, відчуваючи, як усередині його спалахує лють — не до того, що було перед ним, а до самого Ноктуса, який використовував його найглибші страхи, щоб зламати його волю.

— Ні, — прошепотів він, стиснувши кулаки. - Ти не вона. Аріана мертва, і це ілюзія.

Образ перед ним не зник, але голос наполягав, ніби хтось намагався переконати його.

- Кай, це не ілюзія. Я тут. Ми можемо бути щасливими разом...

Він взявся за ручку свого меча, відчуваючи холод металу під пальцями. Усередині нього було напруження, як перед останнім вирішальним ударом.

— Ні, — промовив він голосніше, з твердістю в голосі. - Ти не зможеш мене зламати. Це твій останній трюк, Ноктусе. Я не піддамся.

У момент, коли він зробив крок назад, відмовившись підійти ближче до ілюзії, темні тіні навколо нього почали вагатися. Образ Аріани затремтів, а потім зник, мов туман, розвіяний вітром. Замість неї в залі залишилася лише порожнеча, а потім почувся приглушений сміх Ноктуса, що лунав із глибини темряви.

- Ти сильний, Кай. Але навіть сильні можуть впасти, якщо мають слабкість... Ми ще зустрінемось.

Кай стояв посеред тиші, важко дихаючи. Він знав, що це було лише перше з багатьох випробувань, які мають пройти. Але, здолавши цю спокусу, він зрозумів, що його дух не зламаний. Він зберіг вірність своєї мети та був готовий до подальшої боротьби.

Коли ілюзії повністю розвіялися, Кай побачив перед собою двері, що відчинилися, в наступну кімнату храму. Це був знак того, що він пройшов своє випробування. Тепер він міг рухатися далі, щоб знайти знання та силу, які допоможуть у битві з Ноктусом.

Але головне — він знову зрозумів, що не один. Його шлях ще не закінчений, і попереду на нього чекала не лише боротьба, а й новий шанс захистити тих, кого він любив, і світи, які були йому дорогі.

Аксель, у свою чергу, зіткнувся з образом загиблих товаришів зі зброї, яких він не зміг врятувати в одній із битв. Але він знав, що його обов'язок перед живими важливіший, ніж попередні помилки, і теж подолав своє випробування.

Після багатьох випробувань, кожне з яких перевіряло силу їхнього духу, розуму і тіла, Кай і Аксель стояли перед останньою перепоною — масивними дверима, вирізьбленими з давнього каменю із зображеннями зоряних карт та таємничих символів. Двері відчинилися самі собою, як тільки вони подолали всі пастки та ілюзії, впустивши їх в останню залу храму.

Коли вони увійшли, перед ними відкрився величний простір — величезний зал з високими стелями, усипаними стародавніми фресками, які розповідали історію Всесвіту. Світло, що ллється з незримого джерела, відбивалося на полірованих стінах, створюючи відчуття неземної тиші та спокою. У центрі зали знаходився п'єдестал, оточений енергетичним полем, на якому лежав артефакт — фрагмент Сфери Долі.

Фрагмент сяяв м'яким блакитним світлом, як крихітна зірка, що утримується всередині кришталевої кулі. Це був лише один із безлічі фрагментів, але його сила відчувалася навіть на відстані. Сфера ніби випромінювала пульсуючу енергію, яка наповнювала залу відчуттям давньої магії та знань, залишених тисячоліття тому. Ця магія не була руйнівною — навпаки, вона була творчою і сповненою гармонії, ніби сам всесвіт підтримував баланс завдяки цьому артефакту.

Кай і Аксель підійшли ближче, відчуваючи неймовірний тиск і водночас безмовне запрошення доторкнутися до стародавньої реліквії.

Коли вони стояли перед фрагментом, обидва вартові відчули приплив думок та спогадів. Сфера відкривала перед ними безліч видінь — всесвіт, яким загрожувала небезпека, світи, поглинені пітьмою, та зіркові системи, що вмирають через руйнівну силу Ноктуса. Але серед цих видінь було і щось інше — фрагменти знань, які могли допомогти їм зупинити хаос, що насувається.

— Це не просто артефакт, — прошепотів Аксель, усвідомлюючи суть побаченого. - Це ключ. Ми зможемо знайти інші частини Сфери, якщо зрозуміємо, як керувати цим фрагментом.

Кай кивнув, поглинений видіннями. Він бачив стародавні храми, заховані на забутих світах, та стародавні раси, які віками охороняли ці артефакти. У його думках промайнули образи вартових минулого, тих, хто бився, щоб зберегти баланс у всесвіті, і тих, хто загинув, захищаючи Сферу від темряви.

Але це був лише початок. Вони здобули крихту знань, яка тепер направляла їх до наступного етапу.

Аксель, більш стриманий і розважливий, першим підійшов до фрагмента і простяг руку, обережно наближаючись до нього. Щойно його пальці торкнулися поверхні, зал заповнився яскравим світлом. Раптом він відчув, як у його розум вливається потік інформації — стародавні тексти, бойові стратегії та знання про Сферу, які не були доступні навіть наймудрішим воїнам його світу. Це були не просто фрагменти знань, це було керівництво, як використати артефакт та його силу.

Кай, не роздумуючи, пішов за ним. У момент дотику до Сфери перед його очима спалахнули образи. Він бачив, як Ноктус наближається до одного зі світів, готовий знищити все живе. Він бачив, як тіні поглинають світло, і відчував розпач народів, яким вартові не встигли допомогти. Але серед цих видінь була і надія — приховані артефакти, які могли б дати їм шанс здолати повелителя тіней.

Коли світло почало згасати, Кай і Аксель, все ще під враженням від пережитого, усвідомили, що фрагмент Сфери не тільки дав їм нові сили, а й поставив перед ними нову мету. Тепер їм потрібно було зібрати решту Сфери, перш ніж Ноктус добереться до них. Це був не просто артефакт, це був ключ до зміни всього всесвіту, до переписування її законів, і вони повинні були запобігти тому, щоб ця сила потрапила до рук темряви.