– Ви з кимось мене сплутали… Викрали не ту… Я звичайна дівчина, та… Я відступаю. Він наступає. Пронизує мене своїм чорним поглядом. Здається, пропалює наскрізь! – У мене до тебе пропозиція, від якої ти не зможеш відмовитись. Ти станеш моєю дружиною, Дана Авдєєва. Тоді я ще не знала, що він не визнає слова "ні". І що я стану його дружиною. Покохаю його. І

невже мій тато пожертвує своїм життям заради проблем мого хлопця??

“Мироне, ти не розумієш! Ти не живеш зовсім! А у Львові вирує життя. В Києві, в Одесі… та всюди за межами Йосипівки. Там люди ніби з іншої планети, вони активні, кудись поспішають, живуть! А залишитись в нашому селі означає навік загрузнути в побуті з курми, індиками та свинями. Я не цього хочу. І ти цього не хочеш, просто ти навіть не замислювався над цим!” Ми

Новорічна вечірка з друзями у заміському ресторані закінчилася для Павла грандіозним скандалом, який влаштувала його подружка. Аби дівчина не псувала вечір його знайомим, чоловік вирішує покинути святкування. Дорогою додому парочка свариться і Павло, не витримуючи напруження, виходить з авто, опиняється сам посеред засніженої траси й губиться. Замерзлий та втомлений,

Різдво це час див і здійснення заповітних бажань, навіть якщо ви їх не загадували. То ж щастя поруч, залишилося лише дозволити собі його відчути!

На годиннику була північ. Посеред вітальні мерехтіла ялинка. На підвіконні стояло два бокали. Вони продовжували цілуватись. Десь в центрі міста закінчувався маскарад. І гості знімали маски. Євген та Валерія свої зняли завчасно. Затра все буде по іншому. Прийшов Новий рік.

- Я вагітна від тебе! Чоловік звертає свій погляд на мене. Темні очі не виражають зовсім нічого — він ніби на порожнє місце дивиться. - Ми знайомі? - холодно цікавиться він. — Євгене, це я… Мираслава! Ми зустрічались. Невже ти не пам'ятаєш мене? - Вагітна? Який у тебе термін? - Вісім тижнів...

Побачення наосліп – це завжди лотерея. Зазвичай, людей спіткає невдача, але інколи можна зірвати «джек-пот»…

Коли мій хлопець вирішив розійтись зі мною напередодні свят, я зателефонувала єдиній у світі людині, що могла допомогти. Сподівалась, що сестра зможе дати мені притулок на півтора тижня. За два дні Різдво, потім Новий рік. Я не зможу знайти квартиру зараз і тим паче переїхати. Було дивно сподіватись на те, що сестра та її чоловік приймуть мене в їхній розкішній

Новорічне чудо? Агов, ти взагалі існуєш? Чи це просто чергова казка, яка розіб'ється об жорстоку реальність? Надіюся, що ні, і щось таке та й існує. Бо тільки чудо може допомогти мені виплутатися з того, в що я втрапила напередодні нового року...