Чернетка! Текст знаходиться на редактурі! Забути перше нещасливе кохання? Легко! На зло вийти заміж за іншого і спробувати побудувати нове щастя. Все йшло за планом, поки випадкове «Привіт» серед ночі не поставило під сумнів мою багаторічну подружню ідилію. Я думала нашим відносинам назавжди прийшов кінець, а насправді це був тільки початок.

Ми розійшлись давно...я пережила наші стосунки, переплакала, переболіла. Налагодила своє життя, переробила себе, що б уже ніколи не дозволити комусь завдати мені болю. І от, в моє таке спокійне життя вривається моє минуле. Мій колишній стає керівником в нашій фірмі...і намагається повернути наші почуття. Та я цього не хочу. У мене нове життя де старим помилкам місця

— Слухаю вас. — Привіт! Я — Паша. Ага. І що? Хотіла так спитати, натомість здивовано промовила: — Який Паша? Згодна, не дуже ввічливо вийшло. Але декількох Паш я таки знала, тому гадала, що це один з них і сподівалася почути прізвище. Співрозмовник задумався. Певно, згадував, який він Паша. Натомість задумливим голосом видав: — Та ніби так нічого... Іноді місцями

Коли ти впевнений в собі, цілеспрямований та успішний чоловік, володієш прибутковим бізнесом, а на рахунку лежать чималі кошти — здається, що весь світ біля твоїх ніг. Ти можеш отримати все чого тільки забажаєш, й кого забажаєш. Варто лише захотіти й поманити пальчиком. Для тебе не існує перешкод чи бар’єрів. А ті що існують дуже легко посунути за допомогою

Так звичайна дівчина побачила його. Своє перше кохання. Не могла повірити, що цей красивий хлопець, старшокурсник, може звернути на мене увагу. Та, він усіма силами доводив мені це. Коли мене з'їдали сумніви. І моя подруга, допомагала їм множитись, бо, як виявилось, також захопилась цим хлопцем. Та допомагала мені, будувати між нами стіни, щоб очистити собі дорогу.

Хіба я чим перед Всесвітом завинила? Наче стрічкою Мебіуса блукаю – як далеко не біжи, а згодом верне на початок. Конкретизуйте свої бажання, шановні! Коли просите кохання, то уточнюйте - «нового», бо вже вкотре в одного й того ж закохуюсь. Годі, відтепер ні «старого» ні «нового» не хочу, волію «справжнього»! Та є підозри, що майбутнє щастя у минулому причаїлося.

Давня моя історія про теплі стосунки та свята. Можливо, розрадить когось, буду рада) Передноворічний Київ, метушня великого міста, дві людини, що випадково зустрілись і допомогли одне одному... Чи може то бути щось важливе? А якщо додати передріздвяний Львів? І ще дуже-дуже багато аромату лаванди у будь-чому?.. Тоді, мабуть, можна навіть грудень зробити неймовірно

Як можна бути таким гарним і рідкісним дурнем одночасно? Елізабет Картер ставила собі це питання щодня наплавляючись на роботу. Щодня проявляла нереальну витримку, щоб не зірватися та не взяти гріх на душу «і випадково», не нанести серйозні каліцтва «гаряче коханому» босу. А той, в свою чергу, ніби відчуваючи межі її терпіння, продовжував дедалі більше її

- Я піду. - Сиди, - ледве стримався, щоб не гаркнути на дівчину, яка поривалася вийти з автомобіля і скрутити собі голову. - Але... Гранін обернувся, важка рука лягла на плече незнайомки, голос був нервовим і жорстким. - Твоїй дівочій честі нічого не загрожує. Якщо ти тільки про це дбаєш. А от життю - так ... - коротка пауза знову змусила дівчину напружитися, він

Настя Ульянова закохалася з першого погляду, пронесла спогади про нього крізь роки і нарешті зустріла знову свого Лікаря - Завгороднього Романа, нейрохірурга, мовчазного та трохи холодного. Залишилась справа за малим - підкорити та закохати його в себе. Історія про спокійне, зворушливе та турботливе кохання, де вчинки важливіші за слова, відносини важливіші за