Таня Толчин - Туманний Острів, Таня Толчин

Чарівна і ніжна цілителька Сессіл за певних обставин опиняється на Туманному Острові. Цей клаптик суші вважався доволі небезпечним, адже туди зсилали засуджених на смерть. Усім було відомо, що на Туманному Острові живе моторошне чудовисько, яке вбиває людей. Чи зуміє вижити Сессіл? Які таємниці криє в собі цей острів? А можливо, Сессіл несподівано зустріне справжнє пристрасне кохання... Перша книга циклу "Острівні імперії"

Глава 1

 - Сессіл, мені терміново потрібно дістатися околиці селища, де мешкає Герті, її малюк захворів… Сподіваюсь, до вечері повернусь, а ти поки приготуй зілля із пилку квітів мальгез, - стурбовано мовив дядечка Гербі до своєї вихованки і помічниці, яка зосереджено поралася із колбами і порошками, виготовляючи чергові ліки від нежитю.

 - Гаразд, дядечку Гербі, - дівчина усміхнулась, здмухуючи з чола неслухняні русяві кучері. Вона зітхнула, згадавши, що треба ще до лісу сходити та нарвати мальгез. Із додаванням пилка цих квітів виготовлялось багато різних лікарських засобів, зокрема, порошків і мазей.

Знахар Гербі та його вихованка Сессіл були відомими цілителями не лише в своєму селищі Зелені Пагорби, а також і в інших поселеннях острова Горт. Віддані своєму ремеслу, вони працювали з ранку до ночі, виготовляючи лікарські зілля і допомагаючи людям боротися з хворобами.

Невеличка затишна хатинка, в якій мешкали цілителі, знаходилась майже біля лісу. Сессіл годинами могла блукати по гущавині у пошуках необхідних трав, квітів і корінців. Здавалося, вона знала кожне деревце і кущик у тутешньому лісі.

Гербі був чоловіком похилого віку, сивина наче вкрила сріблом його коси, хоча почувався він доволі добре на свої літа. Ясні сірі очі цілителя випромінювали доброту і любов до цього світу і усього живого. Здавалось, ця блискуча енергія позитиву переповнювала чоловіка, надаючи сил. Також він вів замкнутий спосіб життя, адже прийняв тверде рішення присвятити себе ремеслу цілительства.

Мабуть, Гербі і досі жив би сам, але дев’ятнадцять років тому в один із теплих літніх вечорів він почув із двору плач немовляти і на порозі своєї хатини знайшов новонароджену дівчинку. Дбайливо загорнута у білосніжну ковдру, дитинка лежала в дерев’яній різьбленій колисці. Збентежений чоловік відразу узяв дитя на руки і зауважив, що на ковдрі золотими нитками вишите ім’я «Сессіл».

Розгублений чоловік бігав по селищу в пошуку батьків дитини, але марно. Тоді він вирішив залишити дівчинку собі, хоча не втрачав надії, що батьки ще знайдуться… Гербі зробив висновок, що це дитя не із простої селянської родини, зважаючи на досить коштовну колиску-ліжечко і шовкову ковдру, набиту лебединим пухом.

Минали роки, а за дитиною ніхто так і не прийшов… ніхто не питав… А Сессіл зростала на потіху чоловіку, він любив дівчинку, наче рідну доньку. У місцевої кравчині замовляв для неї одяг, годував та дбав про цю дитину.

Ще в ранньому віці Сессіл виявляла цікавість до ремесла цілительства, а Гербі відмітив, що дівчинка доволі розумна і здібна. Чуйно ставлячись до усього живого, вона наче зливалася із природою, усвідомлюючи себе невід’ємною частиною всесвіту. Для цілителя це дуже важлива якість, адже треба вміти відчути причину чужого болю і зуміти її усунути. Отже, Гербі узявся навчати Сессіл цілительському ремеслу і передавав свої знання.

- Від кожної хвороби є ліки, - неодноразово нагадував Гербі. – Окрім необхідних знань треба ще зуміти відчути чужий біль, енергія якого виходить зсередини. Майже завжди проблема в самій людині, точніше мовити, в її Душі. Якщо вона слабка, то рано чи пізно відреагує і тіло…

Сессіл добре засвоїла настанови і поради цілителя. Він, в свою чергу, пишався своєю вихованкою, довіряючи їй лікування важкохворих. Гербі також розумів, що дівчина надзвичайно вродлива, наче богиня Матір Природа і таку красу бажано приховувати, щоб зайвий раз не привертати увагу чоловіків, які в цьому світі бувають доволі жорстокими… Тому цілитель придбав для Сессіл довгий темний плащ-накидку із глибоким капюшоном, який також захищав від прохолодних вечірніх вітрів і негоди.

Ще здавна маленький острів Горт вважався територією острівної Ельгертанської Імперії, яка не одне сторіччя ворогувала із Лардонською Імперією. Жорстока боротьба відбувалась за кожен клаптик суші .

Два місяці тому до берегів острова Горт прибули військові кораблі армії Трея Спарга, одіозного лардонського завойовника, який і на своїх землях славився надмірною жорстокістю і відсутністю моралі. Наразі він був володарем острова Горт, де установив свої закони і мав намір надовго тут оселитись.

Місцеві мешканці вже звикли до постійної зміни влади, на той момент протистояти армії Спарга вони не наважилися і лардонці захопили острів без найменшого опору. Попередній володар до останнього не волів здаватися, зберігаючи вірність своїй імперії. Трей наказав його стратити.

Отже, новий володар оселився в величезному замку-резиденції свого попередника, а місцевим мешканцям нічого не залишалося, як присягнути йому на вірність. Спарг відразу установив свої правила збору податків з людей, які значно перевищували попередні. Звичайно, селянам приходилося доволі важко, зросла кількість голодуючих і невдоволених новою владою.

Люди скаржились одне одному на сьогоденне життя, хоча кожен подумки сподівався, що ельгертанська імператриця Джулла Ейл з часом відвоює острів Горт, адже вона ніколи свого не упускала. В народі цю дивовижну жінку називали Джулла Скеля, адже імператриця славилася твердим характером і їй беззаперечно усі підкорялись. Звичайно, Джулла прислуховувалась до мудрих радників, якими себе оточила.

Майже дев’ятнадцять років тому імператриця овдовіла і після смерті чоловіка Герліана керувала одноосібно. Ходили чутки, що імператора отруїли і це помста богів за його жорстокість. Імператор вів розгульний образ життя, утримуючи гарем з двохсот наложниць. Усім була відома його пристрасть до вина. Окрім того, Герліан був підлим і мстивим.

Отже, Ельгертанською Імперією керувала Джулла, звалюючи на свої тендітні плечі величезний вантаж відповідальності. Її вірним радником, другом і також палким коханцем був головнокомандуючий ельгертанської армії Уордем, від якого жінка народила дитя. Нині покійний імператор Герліан виявився безплідним і згідно закону імператриця могла народити спадкоємця від іншого чоловіка, якого сама обиратиме.

Звичайно, Герліан не бажав миритися із тим, що імператриця народила від іншого, адже сильно постраждала чоловіча гордість. Однієї злощасної ночі за його наказом немовля Джулли викрали і вбили.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍