Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Любовне фентезі » Не можна вбити, Велена Солнцева 📚 - Українською

Велена Солнцева - Не можна вбити, Велена Солнцева

156
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Не можна вбити" автора Велена Солнцева. Жанр книги: Любовне фентезі.
Книга «Не можна вбити, Велена Солнцева» була написана автором - Велена Солнцева. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Не можна вбити, Велена Солнцева" в соціальних мережах: 
Є речі які знають абсолютно всі: магії не існує, відьом також, так само як і некромантів та різної чортівні. Але все виявилось навпаки. Варто тільки придивитися, як раптом виявляється що бабуся відьма у бородатому поколінні, наполегливий шанувальник взагалі невідомо хто і що йому від тебе потрібно - чи вбити, чи допомогти. Все надто схоже на страшну казку? Ось тільки що робити, якщо ця казка перетворюється на життя і зовсім не хочеться поганого кінця. І ще, на майбутнє, не підходьте до старих дзеркал, ціліше будете.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 82
Перейти на сторінку:
Частина 1

Настя

Від занадто гучної музики закладало вуха. Не звикнувши до подібних розваг, я зараз розгублено оглядалася на всі боки. Катя давно пішла підкорювати танцпол, попередньо обізвавши подругу боягузкою і занудою. Що вона тут забула? У голові відразу виник образ мами з викривленим від злості обличчям: «Ти нікуди не підеш!!! Поки живеш у моєму домі, дотримуватимешся моїх правил». А вона пішла, правда вже не особливо й хотілося, але на зло пішла, і ось зараз підпирала спиною барну стійку, злегка морщачись від гучної, надто нав'язливої ​​музики. Як то кажуть -  згорів сарай, гори і хата, тож ночувати мені схоже сьогодні ніде, це я зрозуміла коли з балкона летіли мої сукні у перемішку зі спідницями, або як Катя говорила бабуськине шміття. Зараз же я красувалася в чорній міні сукні без рукавів, яку мені люб'язно позичила подруга, і намагалася взагалі не рухатися, тому що існувала ймовірність що якщо трохи потягну еластичну тканину вгору, то сукня негайно перетворитися на топ зібравшись на талії, або навпаки варто потягнути вниз і всі побачать мою красу не приховану білизною, просто подруга запевняла що під подібну сукню білизну не надягають, вона буде надто виділятися. Я довго не хотіла його одягати, але Катерина категорично заявила що не піде зі мною в клуб, поки я не зніму вбрання старанної учениці недільної школи. Було трохи образливо, я не вважала що одягаюсь якось неправильно, хоча відвертих речей у мене справді не було, тому що весь одяг проходив у мами жорстку перевірку.

Поставивши порожню склянку на стійку, попросила у бармена налити ще води, чоловік дивився на мене з жалем, це була вже п'ята склянка, і якщо сп'яніння мені не загрожувало, то часте відвідування жіночої кімнати було гарантовано.

-Може щось міцніше за рахунок закладу?

Я впритул подивилася на чоловіка і він трохи знітився.

-Ні, тільки воду.

Ніколи за свої двадцять років не пила спиртного. Розумію що в сучасному світі це дивно і малоймовірно, але факт залишається фактом. У нас вдома завжди було багато правил, іноді абсурдних і безглуздих, наприклад таких як не затримуватися в дверях довше п'яти секунд, нікого не впускати в квартиру після восьмої вечора, вдома мені належало бути не пізніше десятої, а лягати спати об одинадцятій, після опівночі не можна вмикати світло, перед дзеркалом не можна розчісувати волосся і ще багато чого. Мені що виросла з цими заборонами вони не здавалися дивними, а ось моя єдина подруга яка змогла витримати всі мої заскоки, відверто глузувала з них, і поступово всі правила були порушені і земля не розкрилася у мене під ногами. Саме Катя підбила мене на таку авантюру як піти до клубу, цим вчинком я порушувала одразу кілька правил, а тому це було нереально, але підготована колкими глузуваннями, я вщент посварилася з мамою і тепер відчувала  докори совісті.

Несподівано мені на плече опустилася велика і важка долоня. Здригнувшись від несподіванки сіпнулася вбік.

Незнайомець не послабив хватку, а навпаки сильніше стиснув пальці.

-Потанцюємо?

Я чула його вкрадливий голос навіть крізь гуркіт музики. Щоб відповісти необхідно було повернутись до нього обличчям. Переді мною стояв хлопець, від нього віяло впевненістю в собі та нахабством. Модна стрижка, у вусі пара кілець, на шиї татуювання які плавно спускалися і губилися вигадливим малюнком під чорною футболкою. Але найбільше притягували погляд очі, вони були абсолютно чорні, настільки що здавалося навіть зіниці не було видно. Я таких ніколи не бачила, їхня чорнота затягувала в тягучий і липкий вир, немов у трансі кивнула, але коли він спробував взяти за руку тут же її відсмикнула. Звичка вироблена роками і зараз не підвела.

-Я не танцюю.

Незнайомець насупив свої ідеальні смоляні брови.

-Зі мною танцюєш.

Це було не питання, більше нагадувало наказ який підлягає негайному виконанню. Очевидно коли всім роздавали нахабство він був першим у списку.

-Ні. - цього разу голос звучав твердіше, жодних сумнівів у правильності відмови, такі як він так просто не відстають - надто нахабний, надто гарний, надто багато занадто.

Бармен уперся руками у стійку і голосно, так щоб я почула, спитав:

-Проблеми? Викликати охорону?

Негативно похитала головою, а ось незнайомець зло ощерився.

-Не лізь не в свою справу.

Потрібно щось зробити, причому терміново. Зібравши всю свою хоробрість у кулак, підхопила маленьку сумочку і протиснувшись повз незнайомця пискнула:

-Мені пора.

До виходу відразу не пішла, по-перше від стресу тремтіли руки і мені необхідно було усамітнення щоб привести думки до ладу, а тому я попрямувала у бік вбиральні, а по-друге мені по суті сьогодні йти нікуди, завтра сподіваюся мама охолоне і прийме блудну дочку назад, до того ж цей блуд мені зовсім не сподобався.

Захар

Настрій був гірше нікуди, і те що довелося тягнутися в клуб його не покращило. Хотілося зовсім іншого, негатив просився назовні і я з задумом розглядав зал у пошуках пригод. Хлопці з побоюванням поглядали в мій бік, вони знали що в такому стані мене краще не чіпати, навіть у цьому практично позбавленому магії світі в який мене занесло з власної дурості, я був багато на що здатний.

Пашка штовхнув ліктем в бік і кивком голови вказав у бік барної стійки:

-Чи не наша?

Я глянув туди і по венах швидше побігла кров. Попалася тварюка, не знаю чи та це що нам потрібна, але невинними ці погані не бувають, а тому роздумувати особливо нема над чим. Хоча варто визнати - гарна чортківка . Подумки обсмикнув себе, краса цих створінь оманлива. Довге волосся було того відтінку рудого, що палає на сонці як полум'я, точена фігурка обтягнута в якусь подобу сукні яку дівчина раз у раз поправляла ніби їй було некомфортно. Захар посміхнувся, він точно знає що ці породження пекла готові на все аби принести більше жертв для свого господаря, він був знайомий з одним, навіть перебував з ним у близькому родинному зв'язку. Не варто вірити оманливо невинному вигляду та цукровій брехні цих істот.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не можна вбити, Велена Солнцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не можна вбити, Велена Солнцева"