Нора Нойс - Меланка, Нора Нойс

- Мам... - втомлено стогну. - Чому вона скільки плаче? Може тобі треба було залишитися вдома, а не тягнутися зі мною.
Ідея мами їхати разом, ще й тягнути з собою немовля, була просто вбивчою.
Хоча наша маленька королева не таке вже й немовля. Вже рочок минув. Проте без Олофа, нашого короля, вона не може і дня. А як тільки опиняється у нього на руках, одразу ж заспокоюється.
Істинність, що тут сказати.
Ми вже кілька годин в дорозі, а в мене таке відчуття, що вічність. Ця мала Селін, наше небесне сонечко, кричить так, що мені хочеться вистрибнути з карети на ходу і бігти пішки.
- Навіть не мрій! - твердо відрізає мама. - А якщо цей пройдисвіт тебе обдурить? Ні- ні -ні! Я маю все побачити своїми очима!
О, боги.....Я тільки закотила очі! Сперечатися з мамою - це вишка. Раніше - можливо. Проте не зараз.
Відтоді, як вона стала щасливою дружиною трьох чоловіків — дракона, дводушника, тобто перевертня, і одного змішаного гібрида - вона змінилася кардинально. З тихенької, спокійної жіночка - на дику фурію. Напевно занадто здифузилася зі своїми чоловіками.
Арсайла, мамин чоловік, той що вовк, дивиться на мене співчутливим поглядом, подаючи сигнали, щоб я не сперечалася.
- Селін, моя зірочко, ходи до тата! - бере на руки мою найменшу сестричку Даніель, другий чоловік мами, і починає заціловувати.
Та навіть на пару хвилин замовкає, але потім знову починає плакати з новою силою.
Так мала перекочувала і до третього чоловіка — Дена, але і він не заспокоїв її.
- Ні-ні. Навіть не мрійте! — виставила я руки перед собою.
Ще мені малої не вистачало для повного “щастя”. Мене і так трусить від хвилювання, тому зараз ще й бавити Селін — вище моїх можливостей.
Ден кривиться, благально дивлячись на мене, проте не “проканало”.
Я заплющую очі, вдаючи, що сильно хочу спати.
Прямо як в маршрутці, в далекому минулому на Землі.
Зараз здається, що це було не правдою.
Не зі мною.
Але два роки тому нас “телепортнула” богиня плодючості Жива на цю планету. Відновлювати демографію, так би мовити.
Поки тільки мама народила дівчинку і то - притягнула її ще з Землі.
Тому я навіть боюся, що сьогодні мені покаже той родовий камінь. Якщо там буде десять істинних, то я здурію: кожному народити по дитині. Це сказитися можна. Бідна моя матка. Сподіваюся, в мене буде один істинний, та й досить.
“ Люблю тебе...”
“ Ти моя істинна!....”
“ Моя Меланія...”
“ Я скучаю, моя фурія”
“Маленька дикарка, хочу тебе”
Здається я тільки на мить заплющила очі і знову почула його. Чоловіка з минулого, якого викрали.
“ Моя солодка...”.
Намагаюся сильно не смикатися, оскільки кожне його слово, як лезо ножа, досягає своєї цілі.
Декарай! Я до кінця не вірила, що його викрали. Думала, він просто кудись злиняв. Але ні! Всі шукали його! Його друг король Олоф, його родичі, батьки. Навіть деякі дракониці сильно розхвилювалися зникненню Декарая.
Чортова ревність!
Як зараз пам’ятаю ті відчуття, коли до нас прибула світловолоса лялька з надутими губами. Сумніваюся, що це гілеуронка, але блін. Точно якісь махінації зробила. Може якесь зілля вже винайшли, чи що?
- Мій наречений зник і не виходить на зв’язок! — хникала вона тоді Олофу.
Наш зять тільки скривився, але прогнати цю дурепу не міг, оскільки вона дійсно була Декарайова наречена.
ЩО за чорт?
Мало мені переживання за цього дракона, так ще й виявляється від заручений. Чудово, просто прекрасно!!!
Так, як тоді, я ще манекен для тренувань не гамселила.
“ Сука. Придурок. Ненавиджу. Чмо”. Кожен мій удар був сильним і ненависним. Я гамселила той тренажер руками і ногами.
Та як він міг подарувати мені надію про існування нормального чоловіка, і так принизити мене?
НЕ міг спочатку розійтися з цією барбі, а вже потім мені розповідати про любов. От скотина!
Воїни обходили мене по дотичній і тільки стріляли очима в мою сторону.
Їм не звикати.
Нерви тоді здали і я просто пошматувала тренажер на молекули. Солома летіла у всі сторони.
Але навіть це не допомогло.
Глибоко дихаючи, я думала, щоб ще розтрощити.
Добре, що ця лялька барбі одразу ж поїхала додому, а не стовбичила мені перед очима.
Не знаю, який чорт поніс мене до лісу, але ламати гілки було не найкращою ідеєю.
Коли вже стемніло, я йшла до палацу з роздряпаним обличчям і стертими кісточками кулаків. Давно я так не скаженіла.
І от зараз, через майже рік, я знову їду в палац короля Олофа.
Але для того, щоб мені провели ритуал істинності, і нарешті я зможу забути цього придурка.
Говорять, що коли в тебе з’являється істинна пара, ти вже не можеш ні про кого більше думати, лише про нього, чи про них.
Хуууух.
Сподіваюся -  це правда!

Любі мої! 

Запрошую до запальної історії про Меланку. Надіюся тут ми повідриваємося по повній)))

Тикайте на зірочки, буду щаслива))))

a1H5sHQ8 промо на Скарби Дракона. Дійсний до 27.03.24