литовська казка - Півник та курочка, литовська казка

Жили собі дід та баба. І були в них курочка й півник. Якось пішов півник у ліс по горіхи, а за ним і курочка подалася.

Виліз півник на кущ. ліщини і став горіхи їсти. А курочка під кущем тупцює й просить:

– Півнику, півнику, дай і мені горішка!

Скинув півник одного горіха.

З’їла курочка й знову просить:

– Півнику, півнику, дай і мені горішка!

Набридло півникові по одному горішку кидати. Скинув він цілу гілку та й вибив нею курочці око. Прибігла курочка з плачем додому, скаржиться бабі:

– Бабусю, бабусю, покарай півника за те, що він мені око вибив!

Покликала бабуся півника й ну лаяти:

– Ти навіщо курочці око вибив?

А півник виправдується:

– Я не винен: то ліщина зламалася, а й сам мало не вбився

Пішла бабуся до ліщини і ну її лаяти:

– Ти чого зламалася і мало півника не вбила? Через тебе він курочці око вибив!

Ліщина виправдовується:

– Я не винувата, бабусю, – мене коза погризла.

Покликала бабуся козу і ну її лаяти:

– Козо, козо, ти навіщо ліщину погризла? Ліщина зламалася, півник мало не впав, а курочці гілка око вибила.

Коза виправдується:

– Не лай мене, бабусю, я не винувата. Мене пастух не пасе.

Стала бабуся пастухів лаяти:

– Чому ви кози не пасете? Коза ліщину погризла, ліщина зламалася, півник мало не впав і курочці око вибив.

Пастухи й собі виправдовуються:

– Ми не винні. Як же ми ту козу пасти будемо, коли ми вовка боїмося.

Пішла бабуся до вовка і взялася його лаяти:

– Ти навіщо пастухів лякаєш? Пастухи не напасли кози, коза ліщину погризла, ліщина зламалася, півник мало не впав і курочці око вибив.

А вовк як гляне скоса на бабусю та як завиє:

– Не лайся, бабусю! Знай, що і я живий і мені щось їсти треба!