Катерина Орлова - Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова

Рон Моріс був для мене цілим світом, який він раз у раз перевертав з ніг на голову. Він ніколи не давав мені надії, нічого не обіцяв і не дозволяв думати про те, що між нами може бути щось більше. Але хіба серцю потрібен дозвіл? Хіба воно потребує обіцянок? Досить погляду. Слова. Жесту. Тоді воно здіймається і мчить назустріч коханому з потрійною швидкістю.

Пролог

- Мел, може, я поспішила погоджуватися виходити заміж за Калеба?

- Про що ти говориш?

Подруга опустила погляд на свої коліна.

- Не знаю. Іноді я думаю, що, може, поспішила?

Я обійняла подругу.

- Перестань, це всього лише передвесільна лихоманка. Все налагодиться, щойно ти побачиш його біля вівтаря.

- Мел, я дивлюся на нього і не розумію, за що полюбила.

- Господи, Джем, але ж кохають не за щось конкретне, це почуття нелогічне.

- Саме так. Але якщо подумати... - Джемма вивернулася з моїх обіймів і встала. Зробила два кроки в напрямку кухні, а потім повернулася до мене. - За що ти кохаєш Рона?

Усередині мене все стислося. Я не дозволяла собі думати про нього. Не дозволяла думкам про нас керувати моїм життям. Я навчилася думати про це, як про книгу із захопливими пригодами, яку я вже дочитала і відклала на полицю. Я не збиралася її перечитувати. Знала, що вона приноситиме тільки біль. Але подруга щойно витягнула цей біль на поверхню, не залишаючи моїй внутрішній мазохістці шансу на те, щоб про це не думати.

Я опустила голову.

- За все, - відповіла я.

- Ти любиш те, як він спить?

- Так. Він такий тоді... беззахисний. Справжній. Розпатланий, - задумливо додала я, усміхаючись.

- А те, як він їсть?

- Ага, - відповіла я з більшим ентузіазмом, ніж було потрібно. - Він іноді як порося. Особливо, коли їсть бургери. Ми якось замовили їх, і він заляпав канапу соусом. Канапу, Джем! Ну як так можна? - Я раптово знітилася, піднявши погляд на подругу. Вона спокійно дивилася на мене.

- А якщо він чавкає?

Я знизала плечима.

- Я просто прошу його жувати із закритим ротом.

- А коли він вранці чухає дупу?

- Усі чоловіки це роблять, ні? - Я не розуміла, до чого вона хилить, тому кожна наступна відповідь була вимовлена з обережністю.

- А коли він чимось незадоволений?

- Рон бурчить і гарчить, як ведмідь.

- А коли злиться?

- До біса лякає, але при цьому такий сексуальний, що хочеться застрибнути на нього.

Я різко замовкла. Джемма дивився на мене, примружившись.

- Ого, - сказала вона тихо.

- Вибач.

Я зніяковіла. Не потрібно було так докладно розповідати про її брата, тим паче тоді, коли вона зі своїм нареченим переживають кризу. До того ж, зізнаюся, я поводилася зовсім не як справжня близька подруга деякий час тому. Я приховувала свої стосунки з Роном від неї. Мені здавалося, що вона буде злитися, що я з ним, при цьому вона сама позбавлена можливості спокійно бути з Калебом. І потім... Усе було так заплутано.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно