таджицька казка - Лисиця й тигр, таджицька казка

Жила колись лисиця, та така вже розумна й спритна. Одного разу спіймала якусь пташку і вже зібралася ласувати, аж це перед нею з’явився тигр. Злякалася сердешна, затремтіла та й тікати.

Бігла вона, бігла і, може б, утекла, якби не опинилася на краю провалля. Не знаючи, що робити, вискочила на великий камінь і заплакала.

Здивувався тигр і питає:

– Що з тобою, лисице, чого плачеш?

– Ох, побачила вас і згадала вашого батечка. Небіжчик, Царство їм небесне, були такі хоробрі та меткі, що з заплющеними очима через гори перелітали й через ріки перестрибували. Дуже шкода, що не доведеться вже мені бачити таких відчайдушних звірів. Тому й плачу.

Почув це тигр, задер пихато голову і, щоб похизуватися перед лисицею, який він меткий, стрибнув через провалля. Але не доскочив і полетів униз.

Лисиця глянула йому вслід і сказала:

– Я знала, що вам далеко до свого батька. Діти ніколи не бувають такі, як їхні батьки.