болгарська казка - Кошеня і лев, болгарська казка

Одне кошеня дуже набридло господарю, той заніс його в ліс і там покинув.

У лісі його побачив лев.

Він роздивлявся на кошеня, оглядав його з усіх боків, дивувався, а тоді сказав:

– Ти схоже на нас і, може, таки з нашого роду, але чому ти таке дрібненьке?

– Я жило в такому місці – якби ти там жив, то не доріс би й до мене! – відповіло кошеня.

– А при кому ж ти жило? Хто твої хазяї, як називаються і чи дуже вони сильні?–спитав лев.– Коли зможеш, знайди мені кого-небудь з них, хай я з ним поборюся і побачу, чи буде він сильніший за мене.

Тоді кошеня розповіло левові, що його хазяї ходять на двох ногах, мають дві руки і роблять ними всяку роботу. Називаються вони людьми, не сказати б, що дуже сильні, але розумом і хитрістю перемагають і найсильніших на світі звірів.

– Коли хочеш, іди за мною, то знайдемо людину, і ти з нею поборешся,– сказало кошеня.

Лев згодився і рушив слідом за кошеням. Так ішли вони лісом, доки набрели на чоловіка, що рубав дерева.

– Оце він! Це один з тих, про кого я тобі розповідало, – сказало кошеня.

Лев підійшов до чоловіка, привітався, а тоді сказав:

– Ану, приятелю, поборемося з тобою!

Чоловік як побачив лева, то перелякався, а як почув його слова, то затремтів увесь. Але трохи роздумався і сказав сам собі: «Сміливіше! Доведеться вмерти, то загину по-геройськи, а не по-бабськи».

І сказав левові:

– Згода, леве, поборемося з тобою, але ж глянь на мене! Я вдягнутий, як дроворуб, то ти трохи зачекай мене, а я побіжу в село та перевдягнуся для боротьби.

– Добре, почекаю! – відповів лев і сів на велике дерево.

Тоді чоловік зовсім осмілів:

– А я боюся, що ти не чекатимеш на мене. Щоб мені даремно не йти в село перевдягатися, я тебе припну до дерева, а то втечеш!

Лев і на це пристав. Чоловік його добре прив’язав, а тоді вирубав доброго прута і каже:

– Отепер я тобі покажу, як боротися!

Та як почав періщити його прутом по спині! Бив, бив, доки лев перегриз мотузку і дременув лісом, аж друзки полетіли. Побігло за левом і кошеня. Спинилися десь на узліссі. Лев насилу відсапнув і сказав кошеняті:

– Таки справді дуже лихі твої господарі! Якби я був на твоєму місці, то не міг би жити і не виріс би навіть такий, як ти! Втечу я звідси в інший ліс, щоб жити далі від людей.