Марина Кірносова - Казка про час та годинники, Марина Кірносова

Катруся сиділа над уроками вже п'яту годину. Ні-ні, задавали не так багато, просто дівчинка дуже любила відволікатися. Ось пташка за вікном пролетіла. Гра нова цікава лежить, хоч трохи її повертати в руках хочеться. Ще милу тваринку неіснуючу придумала, треба терміново в альбомі намалювати. Так і пройшов увесь час до вечері.

Ось повертається ключ у двері – це батьки прийшли. Катруся побігла зустрічати їх.

– Мама, тато ! Як день пройшов?

– Зробив все заплановане! – відповів серйозним голосом задоволений тато.

– Я теж багато встигла, – посміхнулася мати.

– Значить, можна ввечері гарненько відпочити. Можемо в настільну гру всією сім'єю пограти, – запропонував тато.

– Я з вами! – крикнула з кухні бабуся. – Вечеря вже готова! Мийте руки і за стіл!

– Я ще уроки не зробила ... – Катрусі стало дуже сумно.

Після вечері, засмучена дівчинка пішла виконувати домашні завдання. На жаль, пограти із сім'єю не вийшло, вже було пізно і довелося лягати спати.

– Чому цей час так швидко летить! От би всі годинники зламалися! – останнє про що подумала Катруся засинаючи.

Наступного ранку дівчинка прокинулася від шуму. Батьки бігали по квартирі та швиденько збиралися на роботу.

– Ну як таке можливо, щоб всі годинники в будинку одночасно перестали показувати правильний час! Я ж можу запізнитися на важливу нараду! – обурювався тато.

– Тільки б встигнути вчасно, – тихо промовила мама і стала носитися по кімнаті ще швидше.

– А я ?! Мені ж в школу. – Катруся стояла розгублено посеред кімнати.

– Ти вже точно на перший урок не встигнеш ... Твій будильник не задзвонив, – зітхнула бабуся.

У школу дівчинка запізнилася, але значення цьому не надала. День пройшов як звичайно. Уроки Катруся закінчила робити пізно ввечері, так як знову весь час відволікалася.

Вночі їй приснився сон. Снилося, ніби стоїть перед нею її будильник. Тільки у нього очі є і рот. І каже він їй:

– От не буду в тебе працювати! І вся родина моя не буде! І ви все будете спізнюватися!

– Ну і що?

– А то, що тепер сама розподіляй свій час та керуй їм! – Будильник показав Катрусі язика.

– Це не красиво! – обурилася дівчинка.

– А ти сама себе добре навчися вести, – огризнувся будильник і розчинився в повітрі.

Наступного дня виявилося, що жоден майстер в місті полагодити годинники з дому Катрусі не може. Начебто все в порядку, і батарейки нові ставили, а годинники не працюють.

– Аномалія якась, – тільки розводили руками майстри.

Але найдивнішим було те, що новий годинник, які купили батьки, теж вдома відмовився працювати.

Поки проблема була не вирішена, мама і тато намагалися лягати раніше, щоб не проспати на роботу. В цілому вони навіть були задоволені, оскільки стали висипатися і відчували себе чудово. Бабуся сказала, що може поки і без годинника обійтися. Ось тільки дівчинці було дуже важко. Їй здавалося, що день такий довгий, а потім раптом бац – і вже спати пора лягати ... День довгий, а встигала Катруся зовсім мало. Але робити нічого, довелося розраховувати на себе і намагатися прискіпливо займатися плануванням своїх справ.

За тиждень всі просто дивувалися, як змінилася Катруся. До приходу батьків з роботи уроки були зроблені, маленький пес Фантик вигуляний, а в кімнаті прибрано. Та ще й бабусі на кухні встигала допомогти.

Проблема з годинником вирішилася несподівано. Друг сім'ї, який нещодавно повернувся з Лондона, привіз в подарунок будильник у вигляді Біг-Бена, знаменитої величезної вежі з часами. О, диво, він працював !!! В цей день, Катрусі знову наснився дивний сон. Старі годинники їх сім'ї зібралися разом і голосно обурювалися:

– Він нічого не розуміє! Як йому пояснити, що ми відмовилися працювати в цьому будинку ?!

– А я тобі казав, вчи англійську, що даремно на столі у школярки стоїш! – грізно говорив великий настінний годинник маленькому будильнику дівчинки.

– Неподобство, він нам все зіпсував ... – бурчали найстаріші годинники в будинку.

– А може й добре, що так вийшло? Дівчинка вже шанобливо до часу відноситься? – промовила найдобродушніший веселий кухонний годинник з намальованими квіточками.

Ще трохи поговоривши, всі погодилися, що можна знову приступати до роботи.

Вранці задзвонив будильник у Катрусі на столі. Всі інші годинники теж запрацювали. Батьки та бабуся були дуже здивовані та раді. А дівчинка шепнула маленькому будильнику:

– Дякую за твою працю!