Дмитро Трубін - Бешкетний ведмедик, Дмитро Трубін

В одному лісі жили зайченята. Весело жили, безтурботно. Вони гойдалися на гойдалках, били в барабани, а один навіть на балалайці навчився грати. Ох і галасу було від них у лісі!

А неподалік жив ведмедик. Був він бешкетник та задирака. Ні з ким не дружив, а тільки всіх ображав. Особливо птахів: стріляв по них з рогатки.

Набридло це птахам, і полетіли вони до іншого лісу. А ведмедик тоді почав зайченят зачіпати.

– Ану геть звідси! – розігнав він зайченят ломакою...

І згодом маленький задирака залишився в лісі сам.

– Це мій ліс! Що хочу, те й роблю! – говорив ведмедик.

Побачив він дупло з бджолами – і вирішив поласувати медом.

Тільки бджоли йому не зраділи. Налетіли на крадія і як почали його жалити! Заревів ведмедик, впав з дерева і – навтьоки! Біжить щосили, лап під собою не відчуває.

На щастя, трапилося йому по дорозі болото. Стрибнув він у трясовину – хоч там від бджіл сховався. Тільки не довго йому довелося радіти: хотів він на берег вийти, а болото його не відпускає. Заплакав ведмедик, доведеться йому пропадати. Так гірко плакав він, що навіть жабки скрекотушки його пожаліли. Закумкали вони, зашуміли.

А в цей час проходили повз те болото зайченята. Побачили свого кривдника, перезирнулися між собою: а чи варто його рятувати? Проте все ж таки кинули йому мотузку і витягли ведмедика на берег.

Відтоді бешкетний ведмедик сильно змінився. Рогатку свою закинув, а птахам, щоб вони до лісу повернулися, шпаківень наробив. Зайченятам нові гойдалки змайстрував, великі та легкі. Тепер друзі гойдаються разом.