- Казка про рукавичку

Рукавичка – російська народна казка, знайома з дитинства багатьом хлопцям країни. У ній розповідається, як один дід втратив у лісі рукавицю. Хто помітив цю річ, чим вона стане для інших героїв казки, чи повернеться за нею дідусь? Дізнайтеся з казки про співчуття та взаємодопомогу один до одного, про добре сусідство, гостинність, доброзичливість, любов до природи. Діти навчаються за допомогою таких казок уважно стежити за деталями, подіями, розвивають фантазію та мовлення.

Ішов дід лісом та й загубив рукавичку, а за ним бігла собачка Жучка. Лежить на дорозі рукавичка. Аж ось біжить мишка-норушка та й заховалася в рукавичку. — Тут я буду жити! Коли це плигає жабка та й питає: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-норушка. А ти хто? — Жабка-скрекотушка. Пусти й мене. — Заходь. От їх уже двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-норушка, жабка-скрекотушка. А ти хто? — Зайчик-побігайчик. Пустіть і мене. — Заходь. Ось їх уже троє. Коли біжить лисичка та й питає: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик. А ти хто? —Лисичка-сестричка. Пустіть і мене. — Заходь. Вже їх четверо стало. Ось суне до рукавички і вовчисько та й питає: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто? —А я вовчик-братик. Пустіть і мене. — Заходь. Ось їх уже стало п’ятеро. Та ось де не візьмись біжить кабан-іклан. — А хто-хто в цій рукавичці живе? — питає. — Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка і вовчик-братик. А ти хто? —Хрю-хрю-хрю! А я кабан-іклан. Пустіть і мене. — Та нас і так багато. Ти сюди не влізеш. — Та вже якось залізу, тільки пустіть. — Та вже залазь. Уліз і той, стало їх шестеро. Аж тріщить рукавичка. Коли це суне до рукавички ведмідь. Реве та й питається: — А хто-хто в цій рукавичці живе? — Мишка-норушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто? —А я ведмідь-набрід. Пустіть і мене. — Та нас так багато. Ти сюди вже не влізеш. — Та я скраєчку. — Та вже залазь. Семеро їх вже стало в рукавичці. Ось-ось трісне рукавичка. А дід тим часом оглянувся і помітив, що загубив рукавичку. Вернувся назад і почав шукати. Собачка бігла попереду, побачила рукавичку і почала гавкати. Звірі злякалися, вискочили і порозбігалися. А дід забрав рукавицю і пішов додому.