Леся Українка - Том 1

АКАДЕМІЯ

НАУК

УКРАЇНСЬКОЇ

РСР

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ

УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ

УКРАЇНКА

ТОМ

1

ПОЕЗІЇ

київ

1975

Редакційна колегія:

Є. С. ШАБЛІОВСЬКИЙ (голова),

У 1

У 45

М. Д. БЕРНШТЕЙН, Н. О. ВИШНЕВСЬКА,

Б. А. ДЕРКАЧ, С. Д. ЗУБКОВ, А. А. КАСПРУК, П. Й. КОЛЕСНИК, В. Л. МИКИТАСЬ,

Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Редактор тому А. А. КАСПРУК

Упорядкування та примітки Н. О. ВИШНЕВСЬКОЇ

Редакція художньої літератури

(^) Видавництво «Наукова думка», 1975

ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ

Зібрання творів Лесі Українки у дванадцяти томах здійснюється за Постановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 17 липня 1970 р. «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки». До цього Зібрання входять поетичні, драматичні, прозові, літературно-критичні і публіцистичні твори письменниці, а також переклади, записи народної творчості, листи.

Дане видання є науково-критичне, розраховане на широке коло читачів. Порівняно з попереднім десятитомним виданням 1963— 1965 pp., воно доповнене новими матеріалами, зокрема перекладами, статтями, записами народної творчості та листами.

Принцип розташування матеріалу у виданні — жанрово-хронологічний: т. 1 — поетичні твори; т. 2 — поеми і поетичні переклади; тт. З—6 — драматичні твори; т. 7 — прозові твори, перекладна проза; т. 8 — літературно-критичні та публіцистичні статті; т. 9 — записи народної творчості. Пісні з голосу Лесі Українки; тт. 10—

12 — листи.

В основу подачі текстів кладуться останні редакції прижиттєвих публікацій, підготовлених до друку самою письменницею. Не друковані за життя Лесі Українки твори подаються за автографами.

Тексти супроводжуються історико-літературним та реальним коментарем. У примітках наводяться лише важливіші з початкових редакцій і варіантів, головним чином окремі строфи, опущені поетесою з остаточного тексту, чи такі, що зовсім не друкувалися.

Тексти подаються за сучасним правописом із збереженням всіх морфологічних та лексичних особливостей мови письменниці.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА І НАША СУЧАСНІСТЬ

«Великі народні поети,— писав Максим Рильський,— промовляють за свій народ, говорять від його імені, але говорять своїм голосом, в усій неповторній красі свого обдарування, своєї культури» *. Такою є Леся Українка. Плине час, а з ним невпинно відбувається життєдайний процес все дальшого, все глибшого розкриття класичної спадщини. В. Г. Бєлінський зазначав, що великий поет «належить до явищ, які вічно живуть і оновлюються, не спиняючись на тій точці, на якій застала їх смерть; вони весь час розвиваються в свідомості суспільства» 1.

Соціалістичний Жовтень, партія великого Леніна дали нове життя славним нашим попередникам. Вони стають сучасниками, більше того — нашими соратниками в боротьбі за перемогу соціалізму. «Яка нам співзвучна поезія Лесі Українки сьогодні! — захоплено писав Павло Тичина.— Як нам потрібна її гостра зброя в боротьбі проти ворогів людства, проти ворогів революційних завоювапь братніх вародів нашої Батьківщини й народів країн соціалістичного табору, проти підлих убивць прогресивних революційних діячів світу, проти загарбників, колонізаторів!.. Як нам потрібно сьогодні (і не тільки письменникам!) учитися у Лесі Українки вірному сприйняттю багатогранного життя, її новаторству, її умінню зберігати революційні традиції»2.

Найскладніші філософсько-психологічні поеми, нечувані за силою почуття ліричні симфонії, геніальні драматичні твори — такі як «Кассандра», «Лісова пісня», «Камінний господар», «У пущі», «В катакомбах», «Оргія», «Блакитна троянда»...— все це шедеври світового значення. Відточена, воістину новаторська художня проза, глибокодумні літературно-критичні праці, високохудожні переклади перлин світової поезії, багатюща епістолярна спадщина — скрізь пульсує гаряча кров революціонера, патріота й інтернаціоналіста. Все це зльоти творчого генія, вищі за які важко собі уявити. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»,— писав Іван Франко,— Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини» '.

Перед усім світом Велика Жовтнева соціалістична революція розкрила скарби поезії Лесі Українки. Чим вищого рівня досягає соціалістична культура, тим ближчою, ріднішою стає для нашої суспільності спадщина поетеси. Говорити про Лесю Українку, про її творчість — це значить говорити про важливі питання нашої поезії, нашої літератури, культури, про перспективи їх розвитку.

*

Спинимося на деяких актуальних питаннях, передусім — на питаннях світогляду, ідейно-суспільного виднокругу.

Відомо, що геніальна українська поетеса, як і її великі соратники — Франко, Коцюбинський,— стояла на позиціях революційно-демократичних. Але таке твердження надто загальне, а тому й недостатнє. Леся Українка, Іван Франко, Павло Грабовський, Михайло Коцюбинський належали до когорти, яку В. І. Ленін характеризував як «нову революційну демократію». «Щоб бути справді революційною,— писав В. І. Ленін,— демократія сучасної Росії повинна йти в найтіснішому союзі з пролетаріатом, підтримуючи його боротьбу, як єдиного до кінця революційного класу» 3. Визнати керівну роль пролетаріату, поділяти його життєві й творчі інтереси — такі риси стають органічною частиною концепції нової революційної демократії.

Усвідомлення цього давалося не одразу: то був складний процес. Іноді письменники переоцінювали можливості загальнодемократичної (за своєю суттю — буржуазної) революції, не завжди розуміли, що така революція не спроможна до кінця розв’язати якнайрадикальніші суспільно-політичні проблеми, що саме пролетаріат покликаний історією звершити це завдання в революції соціалістичній і цим відкрити нову еру в історії людства.

У творчості навіть передових українських письменників до-

жовтневого періоду соціалістичні елементи не досить чітко виступали на загальному тлі їхніх демократичних переконань. Ці письменники залишалися в основному діячами революційно-демократичного табору. Але вирішальний вплив на їхній світогляд мав марксизм. -

Історичний розвиток революційної демократії Росії й України наближав найпослідовніших її представників до засад наукового соціалізму. Вони намагалися йти цим шляхом, і саме він забезпечував передовій дожовтневій літературі найширші можливості ідейно-художнього зростання, нові художньо-естетичні відкриття.

Близькість революційної демократії початку XX ст. до пролетаріату наповнювала її новим змістом в порівнянні з революційною демократією XIX ст. В. І. Ленін писав: «Під революційною демократією розуміються ті послідовні і рішучі демократичні течії, які приймають усю демократичну програму соціал-демократії, не спиняються ні перед якими революційними заходами, але позбавлені ясної соціал-демократичної класової свідомості» '.

Так і Леся Українка. Близькість до робітничого класу, до соціалістичних ідей слід розглядати як результат її внутрішнього розвитку, її духовного зростання, як результат напружених роздумів над життям, над сенсом визвольної боротьби народу.

Леся Українка визнавала революційний марксизм провідною ідеологією, до якої треба прямувати, якою треба озброюватися. У листі до М. Павлика від 7 червня 1899 р. вона писала,