Анна Нікош - Мій Лев, Анна Нікош

Катя більше не вірить у казки про кохання. Після болісного розлучення вона насолоджується свободою, чоловіки для неї — в минулому . Але життя має свої плани. Коли вона найменше цього очікує, на її шляху з’являється Лев — загадковий і рішучий, той, хто зруйнує її правила. Він увійде в серце Каті та змінить її долю. Та чи готова вона довіритись знову? Чи зможе прийняти почуття, коли найбільше прагнула лише забути?

1. Тиша після грому.

Коли двері за її спиною зачинилися, Катерина не плакала. Вона просто стояла — з валізою в руці, з сином, що стискав її пальці, і з дивним спокоєм усередині. Наче цей день вона прожила вже тисячі разів у своїй уяві. Тільки тепер усе справжнє. Реальне. Без бажання повернутися назад.

 

— Мам, а ми тепер куди? — тихо запитав Матвій, піднімаючи очі, схожі на її власні.

 

— До нового  життя, зайчику, — відповіла вона, посміхнувшись уголос уперше за кілька тижнів.

Вона добре пам’ятала, як зранку Олексій міг годинами лежати на дивані, гортаючи стрічку новин, поки вона поралася з дитиною, готувала сніданок, прасувала сорочку, яку він забув сказати, що потрібно. Як він міг мовчати днями, коли щось ішло не так, — караючи її тишею. А потім вибачатись трояндами, які пахли фальшем.

Її серце щоразу стискалось: не від сварок — від байдужості. Від того, що вона втратила в його очах вагу. Стала фоном.

 

Вони вийшли на вулицю. Листя падало з дерев, жовтогаряче, наче час знову нагадував: усе минає. Навіть біль.
 

Колись, у шістнадцятирічному  віці, вона вже стояла на порозі — з єдиним наплічником за плечима і порожнім поглядом матері за спиною. Батько зник ще до її появи на світ, а мама… Вона так і не змогла полюбити , пробачити єдиній дитині свої власні втрачені амбіції. 

 

«Через тебе моє життя пішло шкереберть», — ці слова, кинуті колись між зітханням і сльозами, семирічній доньці, врізались у пам’ять, мов голка в тканину. І з того часу — ніяк не вивільнялись.

 

Але Катерина не зламалась. Вона навчилась професійно  шити, працювати, виживати в тиші, коли болить. І тепер вона навчиться головному — бути щасливою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍