Анжеліка Вереск - Операція "Хрещена", Анжеліка Вереск

Іспит у магічній академії? Легко. Одружити графа з коханою? Та на раз-два! Але коли через роки чарівний кулон знову ожив — Сенді зрозуміла: це ще не кінець казки. Це — початок.

Розділ 1: Академія, мітли й несподіванки

У Деріоні був ранок — один з тих, коли хмари дрімають на баштах академії, мов коти, а в повітрі пахне карамеллю, магією й трохи — пані Тильтою, яка знову перегоріла з еліксирами краси у своїй лабораторії. 

Сенді бігла коридором, тримаючи в руках книгу, мітлу і тістечко. Останнє було найціннішим, бо дівчина знала: вчителька  приймає на заняття тільки тих, хто підсолоджує життя буквально. Такі у неї педагогічні методи. 

Сенді була доброю. Настільки, що навіть гобліни в їдальні казали:
— У неї серце, як пінка на гарячому шоколаді. Надто м’яке, щоб не з'їсти!
Вона вчилась добре, але ніколи не виблискувала — поки інші підпалювали воду , вона заварювала чари в спокої, з усмішкою, і завжди допомагала тим, у кого нічого не виходило. 

От і сьогодні — замість готуватись до випускного іспиту, вона допомагала другові-ельфу полагодити його зачарований компас. Ну як «полагодити» — зупинити його, бо той завжди вказував на найближчий кекс, а не на Північ. 

— Сенді, ти неймовірна, — зітхнув Алан, коли компас врешті перестав верещати "кекс! кекс!" біля бібліотеки. 

— Просто не треба годувати його після півночі, — усміхнулась вона, запихаючи компас у кишеню його мантії.
Заняття з перетворень почалися з вибуху. 

Ну, бо ж як інакше — якщо професор Шум бере до рук паличку, завжди щось вибухає. На цей раз — його борода.
Сенді ж у кутку чемно перетворювала камінь на пиріг. Вийшло знову тісто. Але зате смачне. 

І от настав час… Комісія. Іспит. Останній шанс отримати диплом Чарівника Першого Рівня. 

Сенді зайшла до Зали Випробувань, трішки нервуючи, трішки посміхаючись. Перед нею сиділи три мага, схожі на антикварних грифонів: важкі, суворі й трохи пильні. 

— Сенді Вільд, — почав головний. — Ви... особлива. 

Вона зніяковіло опустила очі.
— І тому, — він підвівся, — ваше завдання буде не звичайним. Не кульки в повітрі ганяти, не зілля варити.
— Добре... — проковтнула вона, відчуваючи, як у шлунку закипає чай з тривоги.
— Ви маєте виконати місію на… планеті Земля.
Зала миттєво стихла. Навіть привид судового архіваріуса завис у повітрі з відкритим ротом. 

— Земля? — перепитала Сенді. — Та де ж вона? Це той світ, де немає магії? 

— Є. Але вона… забута. Спотворена. І саме тому вам потрібно виконати там дуже важливе завдання.
— Яке?.. — прошепотіла вона.
— Допомогти одружитись одній чарівній дівчині і прекрасному юнаку.
Сенді відкрила рота. Потім закрила. Потім знову відкрила. 

— А костюм? — несміливо запитала вона.
— Буде. Паличка теж. Але пам’ятайте: на Землі ви не матимете всіх сил. Там — усе складніше. І ваше серце буде вашою головною зброєю. 

Сенді глибоко вдихнула, облизала губи й відповіла:
— А можна ще трохи пирога на дорогу?
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍