Еммі Берн - Вербицький (не) моя залежність, Еммі Берн

Ось вже ж не пощастило з роботою... — Я сказав: сядь та сиди тихо, – холодно кажу до брюнетки, через яку нас точно на той світ відправлять. — З чого б це я повинна тебе слухати? Мені охоронець не потрібен, я сама можу кого хочеш захистити. Тож не командуй, – з викликом промовляє, а у мене вже терпець вривається. — Або ти сидиш тут мовчки, або я тебе зв'яжу, – нахилившись сталевим тоном кажу та затримую свій погляд у її бурштинових очах, у яких від моїх слів спалахує вогник. — Ну тоді ризикни, – з переможною усмішкою промовляє, не залишаючи мені іншого вибору. Я в няньки не наймався, а ще необхідно цьому дівчиську нагадати, що світ не навколо неї крутиться.