Лео Нур - Операція Лавина , Лео Нур

Гарячий піт стікав по скронях Джека, пропалюючи очі. Ще недавно він, бравий сержант з Канзасу, мріяв про дембеля і яблучний пиріг мами. А тепер ... Тепер він розумів що мирне життя не для таких як він. Не прийма його мир. Берлін упав. Це сталося рік тому після пекельної м'ясорубки, в якій полягли тисячі союзників. Сержант Стренк дивом вижив, та радості від перемоги не було

Війна не закінчилась.

Поки найкращі частини американців і британців, натхненні перемогою в Європі, перекидалися на Тихий океан, щоб добити Японію, в Європі тліли вугілля нацистської ненависті. І ось, воно спалахнуло у жахливу пожежу

Немов з-під землі, з гірських укриттів в Альпах, вилізли вони – фанатики у поношеній формі, зі зброєю, захованою в схованках. Нацисти. Вони підняли повстання

Майкл Стренк, переведений у тилову частину для "паперової роботи", опинився у самому пеклі. Його завдання – вижити та допомогти іншим. Він більше не сержант, а просто людина, затиснута між молотом і ковадлом. З одного боку – озвірілі нацисти, які мріють про реванш, з іншого – деморалізовані залишки союзних військ, позбавлені підкріплення та впевненості у перемозі.

Його зброя – старий "Томпсон", пара гранат і ненависть до тих, хто забрав у нього мирне життя. Його союзники – такі ж, як він, ті, що вижили, втратили всі, але не зламані. Разом вони боротимуться. За Європу. За свободу. За шанс повернутися додому

Майкл знав, що шанси невеликі. Але він пам'ятав обличчя загиблих товаришів, чув крики поранених, відчував запах пороху та крові. І він не збирався здаватися. Він боротиметься до останнього патрона. Він битиметься, поки в його грудях б'ється серце

Майкл пригнувся, визираючи з-за уламка стіни. Попереду на площі кипів бій. Невелика група солдатів, упереміш американці, британці та французи, відбивалася від нацистів, що насідали з усіх боків. Їх було більше, набагато більше.

Він бачив, як молодий хлопець, ще зовсім хлопчик, стискав у руках гвинтівку, його обличчя було забруднене брудом і кров'ю. Він стріляв, перезаряджав, знову стріляв, але нацисти продовжували наступати, немов зомбі, одержимі лише метою – знищити все живе.

Він визирнув через укриття і короткими чергами з "Томпсона" скосив двох нацистів, які намагалися обійти солдатів з флангу. Ті повалилися на землю, сіпаючись у передсмертній агонії.

Вогонь Джека привернув увагу. Декілька нацистів повернулися в його бік, і в нього полетіли кулі.Він відскочив назад, за стіну, і відчув, як одна з куль чиркнула по плечу.

"Чорт!" - Вилаявся він, притискаючи руку до рани. Кров швидко просочувала тканину сорочки.

Він знав, що так довго не протягне. Потрібно щось вигадати.У голові промайнув план. Ризикований, божевільний, але, можливо, єдиний шанс.

Він витяг із кишені гранату, висмикнув чеку і кинув її у бік нацистів. Пролунав вибух, і в повітря злетіли шматки бетону та людських тіл.

Поки нацисти приходили до тями, Майкл вискочив з-за укриття і, кричачи на все горло, кинувся в атаку. Він стріляв на ходу, викошуючи ворогів одного за одним. Його лють була безмежною, його ненависть – всепоглинаючою

Він дістався групи солдатів і став пліч-о-пліч з ними. Разом вони відбивалися від нацистів, що насідали.

"Тримайтеся!" - крикнув Стренк, перезаряджаючи "Томпсон". "Ми маємо вистояти!"

Бій продовжувався. Кулі свистели довкола, вибухи трясли землю. Джек відчував, як сили залишають його, але він продовжував боротися. Він боровся за своїх товаришів, за волю, за шанс повернутись додому.

Раптом він почув звук мотора, що наближається. Спочатку тихий, ледь помітний, але з кожною секундою все голосніше і голосніше

Усі завмерли, прислухаючись.

І ось, з-за рогу будинку виїхав... танк. Радянський Т-34.

На вежі танка майорів червоний прапор.

Нацисти в паніці кинулися врозтіч.

Танк відкрив вогонь, змітаючи на своєму шляху.

Стренк та інші солдати тріумфували. Підкріплення! Вони не самі!Але він знав, що це лише початок. Одна перемога означає кінець війни. Попереду ще багато боїв, багато втрат.

Кінець