Лео Нур - Операція Морський Лев , Лео Нур

Перша хвиля вторгнення обрушилася на узбережжя Кента, наче сталевий кулак. Німецькі парашутисти, наче сарана, заполонили поля та міста, сіючи хаос і смерть. Успіх був приголомшливим. Прибережні міста впали один за одним, а британські війська, захоплені зненацька, відступали в глиб країни. Здавалося, дні Англії пораховані.

На морі розгорнулася не менш запекла боротьба. Німецькі підводні човни, немов вовки, нишпорили в Атлантиці, топлячи конвої з американською допомогою. Британські есмінці, виснажені та пошарпані, відчайдушно намагалися захистити життєво важливі поставки. Кожен потоплений корабель, кожна загублена тонна вантажу наближала Англію до голоду та поразки.

У руїнах Лондона, у зелених пагорбах Йоркшира, у вузьких вулицях Ліверпуля розгорнулися запеклі бої. Німецькі танки грузли в болотах, а британські винищувачі, наче розлючені шершні, жалили "Люфтваффе" в небі.

Але британський лев не був зламаний. З попелу Дюнкерка, з горнила Битви за Британію, викувалася нова, стійкіша і лютіша армія. Ополченці, ветерани, вчорашні школярі – усі стали на захист своєї батьківщини.

У руїнах Лондона, у зелених пагорбах Йоркшира, у вузьких вулицях Ліверпуля розгорнулися запеклі бої. Німецькі танки грузли в болотах, а британські винищувачі, наче розлючені шершні, жалили "Люфтваффе" в небі.

Глухих лісах Уельсу, куди відступили залишки регулярної армії, генерал Монтгомері, прозваний Монті, розробляв зухвалий план контрнаступу. Він розумів, що у відкритому бою з німецькими танковими дивізіями вони не мають шансів. Потрібна була хитрість, потрібна була кров, потрібна була жертва

Його план спирався на знання місцевості, на партизанську війну, використання кожного пагорба, кожної річки, кожного яру як пастки для ворога.

Початковий успіх змінився низкою поразок. Логістика захлиналася, постачання зброї та боєприпасів було утруднено, а британський опір ставало все більш жорстоким. Німецькі солдати, які звикли до легких перемог на континенті, зіткнулися з люттю та завзятістю, яких вони ніколи раніше не бачили.

В окупованих містах зростав опір. Підпільники, ризикуючи життям, саботували німецькі об'єкти, підривали склади із боєприпасами, передавали інформацію британській розвідці. Їхні дії, хоч і не могли зупинити німецьку армію, але створювали постійну напругу та підривали моральний дух окупантів.

Серед німецьких солдатів теж зростало невдоволення. Легка прогулянка Англією перетворилася на криваву бійню. Вони зав'язнули у нескінченних вуличних боях, у партизанській війні, у постійному страху перед снайперами та диверсантами. Багато хто мріяв повернутися додому, до своїх родин, але наказ був один - "Вперед, на Лондон!"

Але, за всієї своєї сили, Люфтваффе було тягатися з Англійської авіацією. А флот залишив німецькі війська в Англії без підкріплень та постачання. Це давало британцям шанс на перемогу. Яким вони скористалися сповна.

Кінець