Лана Цисаревська - Шалене літо, Лана Цисаревська

— Мені не потрібні твої гроші. — Що тоді вам треба? — Хочу тебе попередити, — вже без посмішки сказала вона. — Про що? Я не вірю ворожкам, — мені здавалося, я говорила вельми переконливо, а очі бігали по майдану у пошуках порятунку. Ця — Шкода тебе, люба. Хороша ти дівчина, але не ту дорогу обрала. Циганка підійшла ближче і доторкнулася до мене. Рука була холодна і тверда. — Що ти мелеш, стара, — розізлилася я, — іди, куди йшла. Жінка ніяк не відреагувала на грубість, розвернулася і неспішно пішла геть, але через кілька кроків зупинилася і я почула шепіт: — Вбивство — смертний гріх! Пам’ятай про це. Не відразу, але ти будеш щаслива. Жінка зникла так само раптово як і з’явилася. Піт стікав струмочками по спині. Я кинулася бігти до кас автостанції, де мене мав забрати Саша.