Сергій Гальченко - Схованка на далекій планеті, Сергій Гальченко

Космічні злочинці вирішили сховатись від переслідувачів, та тимчасово відсидітися на планеті, далекій від космічних шляхів. Але ватажок вирішує розжитися коштовним мінералом, який добувають тубільці. Та чи все так легко, як здається?

Схованка на далекій планеті

 

   На початку двадцять п'ятого століття земляни вже добре освоїли міжгалактичні подорожі. Навчилися робити штучну атмосферу. Звісно, це виходило не на кожній планеті, але колонії  з'являлися по всій галактиці.

   Зовсім скоро про себе дали знати інші цивілізації. Не всі з них добре зустріли землян. До того ж злочинці, які раніше прокручували брудні справи на Землі, тепер вийшли на міжгалактичний рівень. Існувала контрабанда між колоніями, космічне піратство, мафіозні клани та інше. 

     Злочинці захоплювали торговельні кораблі, та нападали на погано захищені колонії. Як це робили звичайні морські пірати багато століть тому.

 

    Невеликий космічний корабель оминув пояс астероїдів, та полетів у напрямку планети Grides J4, трохи схожої на Землю.     Робот-навігатор надурив космічний крейсер, і галактичні вартові вирішили, що злочинці полетіли у напрямку Оріону.

   Зграєю керувала жорстка, сувора жінка,  на ім'я Луїза Фрост. Вона добре розумілась на космічних картах, знала усі віддалені куточки галактики. Тому обрала цю планету для схованки. Її поверхня складалась з високих гір та скель зеленуватого кольору, а також великого океану з безліччю великих та маленьких островів.  

    Раса, яка заселяла планету майже нічим не відрізнялись від людей. Члени екіпажу могли легко розчинитись серед них. Їм неодноразово це вдавалось на інших планетах. Навіть серед істот, які ходили на трьох ногах, та мали одне око, або схожих на величезних слимаків, які вміли вбивати отруєним слизом.

   Першою вийти на контакт з місцевими мала струнка, руденька, зеленоока дівчина Кассандра Уоткінс. Вона, як ніхто, вміла втиратися в довіру до впливових людей на різних планетах. Та дізнаватись необхідну інформацію.

     Олівер Гемптон, володар великої космічної мегакорпорації в системі Альфа-Центаври, понад усе бажав відшукати грабіжників. А головне помститися Кассандрі особисто. Бо довіряв їй, а та повідомила спільникам, шифр від його сховища. 

   — Ніяк не зрозумію, — звернулася Кассандра до Луїзи, — навіщо взагалі пхатися до місцевих? Ми ж спокійно можемо замаскуватися на одному з тих островів, — дівчина тицьнула пальцем на голографічну мапу, — пересидимо там. Ти ж розповідала за багату флору та фауну. Наш перетворювач здатен створити будь-яку їжу, з того, що ми там надибаємо. Сонячного ... чи як тут воно зветься, світла вистачить зарядити батареї так, що вистачить на політ в інший бік галактики.

    — Сховаємося ми тут без проблем, — спокійно відповіла капітанша, та додала, — але в мене є деякі плани на цю планету.  Бачила світлини тих гір?

   — Звісно, ти ж учора в рубці їх увімкнула!

   — От якби ти слухала уважніше... Я ж казала за копалини, які тут  добувають. 

   — Вугілля, золото, руди, алмази, ...

   — Хоч щось чула, а головне?

    Кассандра здивовано подивилася на співрозмовницю.

   — Ельсмагадуріт, дуже рідкісний мінерал. Хіба не знаєш, що саме він використовується у  новітніх квантових прискорювачах. Ще століття тому, на відстань, яку ми подолали до цієї планети, знадобилося б кілька десятиліть. Спочатку  цей мінерал виявили на одному з супутників Юпітера. Хоча там  його в обмаль. Ще на деяких планетах по всій галактиці добувають. А тут його значно більше, ніж в усіх відомих нам копальнях. Через це навіть скелі на планеті зеленуватого кольору. Якщо ми отримаємо принаймні кілька тонн, то зможемо вигідно продати. Місцеві схожі на нас, лише нижчі зростом, та й голови трошки плескатої форми. Якщо постаратися, вони й не помітять різниці. 

   Кассандра уважно слухала Луїзу, розуміючи, що саме вона має відправитися за мінералом. 

    — 3Д принтер вже надрукував тобі необхідний одяг, та місцеві гроші.  — Луїза завела дівчину до рубки, де на столі біля величезної машини ЗД принтера лежала купа незвичного на вигляд одягу, та монети, які ходили в провінції, куди вони мали завітати. 

   Дівчина узяла в руку одно з них. Виготовлена з невідомого металу, рожевого кольору, овальної форми. На одній зі сторін вигравіюваний малюнок укріпленої фортеці та невідомої тварини поряд, вочевидь герб, З іншого боку, якісь невідомі знаки.

  — На дотик, та вагу, — сказала Луїза, та узяла монету до долоні, — не відрізняються від справжніх. 

    — Чому не можна просто пограбувати копальню?

    — Хіба не знаєш, міжгалактичним кодексом заборонені контакти з тубільцями на ще нерозвинутих планетах. Це тобі не звичайне пограбування колонії, чи відділення Галактик Банку, за які згодом забувають. Тисячі нишпорок зі всього Всесвіту кинуться на наші пошуки. 

   Кассандра з розумінням кивнула головою.

   — Взагалі в них зараз щось схоже на наше середньовіччя. Лицарі, купці, плантації. Та все ж вони куди більш розвинені, ніж ті дикуни з Thara Q4H7. 

    Дівчина скривилася, пригадуючи, як   три тижні чекала спільників, на цій планеті.

Спочатку прийшлося відбиватися від залицянь одного з тубільців. А потім його дружина з ревнощів ледь не перерізала Кассандрі горло гострими мацаками.

   Наступного дня дівчина йшла вулицею невеличкого містечка, неподалік якого вони сховали шатл.

   В якусь мить здалося, що вона дійсно опинилася у середньовіччі, про яке колись читала у книжках.

   По дорозі їздили екіпажі в які запрягали дивних тварин. Розміру з великого коня, але чимось нагадували кіз, мали шість ніг та вкритий  густою шерстю круп. Час від часу, ці дивакуваті тварини видавали звуки трохи схожі на протяжний свист. 

   Кассандру супроводжували двоє чоловіків зі зграї. Вони мали врятувати дівчину у випадку загрози. Кевін Ніал, високий брюнет, та Фірорг, кремезний мешканець планети Grao F5 з сузір'я Овна. Клішні, які в нього були замість рук, він ховав у рукавичках. Обидва мали з собою кілька пістолетів, які стріляли електророзрядами. Залежно від напруги могли, як тимчасово паралізувати противника, так і вбити. Та хлопці сподівалися, що цього разу обійдеться без зайвих клопотів. Найстрашніше, що могло статися, на їх думку, це до Кассандри, яка привертала увагу зустрічних чоловіків, хтось причепиться. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍