Сергій Гальченко - Схованка на далекій планеті, Сергій Гальченко

   Хоча сама відчувала, щось недобре в дивних переслідувачах. Та за деякий час вдалося відірватися. 

    Нарешті завернули на вузеньку  лісову стежину. Деякі дерева нагадували рослини з їх рідних земель. Але більшість вони бачили вперше в житті. Незвичайно високі дерева, з товстими стовбурами, та великим, фіолетовим листям, одним таким  можна вкритися кільком людям. Невеличкі, жовтуваті чагарники обростали стовбури. Незабаром опинилися біля заростей, де чекав шатл. 

   Кевін дістав невеличку пластину, яка мала увімкнути шатл, та зняти  невидимість. За мить невеличкий корабель з'явився перед ними. Він зібрався відчинити його, щоб швидко завантажити каміння, та летіли... але несподівано закляк, подивився на спільників пустим поглядом, та за мить впав на траву. 

   Кассандра спробувала поворухнутися, але тіло не слухалось, вона побачила перед собою кілька дивних постатей, та провалилася у небуття.

    Коли отямилася, відчула, що її  міцно зв'язали, і знаходиться вона в якомусь невідомому приміщенні. Поворухнулася, та ремінь болюче здавив тіло. Почула кроки. Двері відчинилися і до неї підійшло дві постаті 

   — Вже прокинулася, кицюня, — звернувся до неї один з них, та вишкірився. 

   Десь вона бачила цю людину. Огидна посмішка, гордовитий погляд, колись добре знала його. Та не могла пригадати. Іншого не бачила раніше, принаймні запевнила себе в цьому. Огрядний, та кремезний чолов'яга нічого не казав, лише дивився на неї хтивим поглядом, з'їдав очима.

    — Невже не впізнала? — перервав тишу перший, — звісно ж куди мені, до принцеси космічного факультету Оклахоми. А ось станцію на Плутоні, маєш пам'ятати, тоді була куди зговірливіше, поки на обрії не з'явився той маркізик.

    — Чарльз Бранч, це ти? — згадала дівчина колишнього знайомого.

     — Нарешті... — чоловік про щось замислився, — пам'ятаєш як підставила мене свого часу. А я міг стати командиром зорельота.

   — Але, здається, ти й так добре влаштувався, — відповіла дівчина, — може розв'яжеш?

   — Гаразд, а зараз тебе ще дехто бажає побачити.

  — Хто? 

   Бранч скомандував щось поплічнику, і той розв'язав Касандру. У супроводі чоловіків, вона дісталася командної рубки. 

   Троє пілотів-роботів  дивилися на різні датчики на панелі керування. Чарльз увімкнув великий екран, на якому вона побачила суворого, гордовитого чоловіка з сивиною у волоссі. Той дуже який зрадів, коли побачив дівчину.

   — Оце так вгодив, не чекав навіть! — звернувся він до Кевіна. — Віддячу, як і обіцяв! А ти, хвойда, що мовчиш?сподівалася втекти?

   Жах скував дівчину сильніше, ніж ремені, від яких нещодавно звільнилася. Вона розуміла, що цей чоловік здатен зробити з нею усе що завгодно. 

   Кассандра спробувала вирватись, от тільки куди бігти, до того ж помічник Чарльза міцно схопив її за потилицю.

   — Через твоїх поплічників я втратив чимало грошей, та відібраний у вас ельсмагадуріт коштує куди більше, — хижо посміхнувся Олівер Гемптон,  — а ось на тебе в мене свої плани. Пам'ятаєш Гругху Таризоу, мого компаньйона з системи Troth 10?

   Кассандра скривилася,  коли пригадала страшного іншопланетянина, з яким Олівер познайомив її, коли вони вечеряли в ресторані. Те слизьке тіло, та огидний, хтивий погляд трьох очей. 

   — Він ще тоді пропонував за тебе непогані гроші, хотів узяти до себе в гарем. Гарний подарунок буде. Він підпише кілька угод на вигідних мені умовах 

   — Будь ласка, не треба, — благала дівчина 

   — Ти добре знала, на що йдеш! — вигукнув у відповідь чолов'яга. 

   — Покидьок!

  Гемптон спопелив Кассандру зверхнім, гордовитим поглядом та вимкнув зв'язок.

    — Ні ви не зробите цього, не везіть мене до нього! 

    — Усе вирішено, — сухо відповів Чарльз.

    — Як ти взагалі зв'язався з Гемптоном? Ти переслідував нас за його наказом?

   — Ні, — знущаючись зареготав Чарльз, — сталась прикра випадковість. Гадаєш, ви єдині, хто шукає камінці на тій планеті? От і ми там опинилися. Радар засік якийсь корабель неподалік. Я зрозумів, що хтось завітав з такою ж метою, як і ми. Камінчиків вистачить усім, ми не проти. Та коли я побачив тебе з поплічниками неподалік будинку пана Бхегни, то згадав, що люди Гемптона  розшукують вас по всій галактиці. 

   — Що ти зробив з Кевіном та Фіроргом?

   — Хвилюєшся за друзів? Певно той красень твій коханець!

   — Не твоя справа!

   — Гемптона понад усе цікавиш ти. Інші до дупи. Якщо  твої поплічники прийдуть до тями швидше, ніж їх з'їдять дикі звірі, зможуть дістатись свого корабля. От тільки сумніваюся, що вони кинуться тебе рятувати. 

    Кассандра розуміла,  Чарльз має рацію. Вона має розраховувати тільки на себе.

   Її зачинили одну в невеликому відсіку. Лише два рази на день помічник Чарльза, якого звали Тим Грехем, приносив їжу. Хоча він майже не говорив з нею, Кассандра відчувала на собі його бажання. Але він не піддавався її чарам. 

   — Я ж бачу, ти не такий, як ватажок та інші,— звернулася вона до нього в черговий раз.

   — Чому ти так вирішила?

   — Впевнена, ти не дозволиш скривдити дівчину.

   — Не треба було зраджувати.

   — Я нікого не зраджувала, не вір їм! Скільки ви з Чарльзом отримаєте за мене? А точніше скільки тобі з цього віддасть ватажок?

   — Тебе не стосується!

   — Може й так, а все-таки? 

   Тім промовчав. 

   Дівчина впевнено підійшла до нього, поклала руку йому на живіт, та якомога ніжніше прошепотіла:

   — Утечімо разом, я прихопила кілька камінців з собою. Нам вистачить.

   — Куди це ти втечеш? — здивовано спитав Тім

   —  Я дивилась карти, ми пролітаємо неподалік зірки  Drinda C, я знаю кілька колоній в цій системі. Мені потрібно лише дістатися одного з шатлів, у вас на кораблі.

   Хлопець про щось замислився. Та за мить у дверях з'явився Чарльз 

  — Казав тобі, не слухати дівку! — гримнув той.