Іржі Вінк - Коли цвіте папороть, Іржі Вінк
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Передмова.
Взявши каву, стоячи перед лікарнею, в якій сьогодні у молодого інтерна було нічне чергування, Іванко дістав з карману цигарки та запалив. Минула ніч була на диво спокійною адже це була купальська ніч. « Мабуть люди вже перестали займатися цією традиційною маячною, як розповідали старожили цієї лікарні.» - Промайнуло в голові інтерна. Колись в купальську ніч один два пацієнта поповнювали ряди психічної лікарні рай центру. Шукачі скарбів, як їх називали старожили лікарні. Зазвичай таким пацієнтам віддавали на розправу інтернів новачків. Тому Іванко з опаскою чикав на цю ніч. Але все минулось і дуже добре. Ніч виявилась спокійною і взагалі безтурботна.
Докуривши та допивши каву, Іванко сміливо попрямував на роботу. Та не встигнувши зайти в лікарню, як його вже зустріли колеги. «Ну що малий, тобі таки пощастило…» - посміхаючись жартували колеги. Передягнувшись хлопець отримав нового пацієнта та зрозумів чому над ним кепкували колеги.
Сьогодні привезли чоловіка якого знайшли в лісі, зранку. Він постійно повторює мама, пробач мамо… Я не можу… Потім щось верзе про скарби… потім знов зве матір. Важкий випадок, але ти розберешся, поплескав по плечу Іванка його наставник та всунивши картку в руки швидко пішов. Інтерн довго дивився йому в слід та в решті решт направився до свого нового пацієнта…
Чоловік в камуфляжному одязі років з 60 – ти, з дуже брудними руками сидів на койці обіймавши коліна та покочуючись, щось бурмотів собі підніс. Побачивши Іванка під хватився та кинувся йому до ніг зі словами мамо… та почав кричати мамо пробач… пробач. Та вкотився в істерику…
Довелось кликати на допомогу, та й на цьому огляд закінчився, завтра продовжемо розмову… - Подумав Іванко.
***
Остап Гордійович сором'язлива і скритна людина, мрійник та романтик. Все життя він віддав школі яку й сам закінчив, історик за фахом та шукач скарбів в душі. Мрія яку він виношував все свое життя підкорилась йому лише тоді коли він вийшов на пенсію. Маленький будиночок, неподалік ліс, металошукач та знайти скарб. Так такі мрії були в шкільного вчителя з дитинства але виконати цю мрію вдалось поки що лише на дві третини. Будиночок не поодалік лісу купив, минулого року, одразу після виходу на пенсію, нещодавно було придбано металошукач. Залишилась тепер третя часина мрії. Та не залишаючи надії на її реалізацію, він ретельно готувався до сьогоднішньої ночі. В цю саму ніч, Купальську ніч, Остап Гордійович сподівався знайти цвіт папороті. Він багато років вивчав це питання, але найближче приблизитись до цієї мети йому допомогла знайдена, на горищі придбаного нещодавно будинку, цікава папочка з рукописними старими текстами, серед яких був опис як саме знайти той цвіт папороті. Та цілий рік вчитель історії готувався до цієї події, та от ця мить нарешті приблизилась до нього.
Веретено яке було знайдене на то муж горищі, клубок із червоних вовняних ниток придбаний на передодні різдвяної ночі, саме так було описано в рукописі. Ще там було вказано що знадобиться сокира якою рік не користувались після смерті господаря. Цей пункт було найважче знайти але Остапу Гордійовичу несподівано пощастило. Щойно він в’їхав у будинок як дізнався що його сусід помер кілька місяців раніше. Не важко було здогадатись що в сільського домо-господаря є сокира а після похорон навряд їй хтось користувався. Впевнившись що це так він викупив цю сокиру у заплаканої вдави. Отже до заповітної ночі все було готове, залишилось тільки дочекатись самої ночі.
Чикаючи одинадцятої години вечора, Остап Гордійович ретельно вивчав рукописну інструкцію з тієї самої папки, що знайдено було рік тому на горищі щойно придбаного будинку. Підготовка була на серйозному рівні адже стратити все одно що померти. Нарешті дочекавшись одинадцятої години, вчитель вирушив до найвищої точки лісу що був зовсім поряд з будинком. Звісно цю точку він знайшов заздалегідь, тому швидко дістався до неї. Діставши з рюкзаку клубок з червоних вовняних ниток та веретено до якого прив’язав один кінець нитки, сокира лишилась в рюкзаку в якому ще був термос з кавою та провіант. Закрив рюкзак та повернув його на плечі. Також за спиною вчителя висіла стара мисливська рушниця що залишилась в спадок від батька. Той був затятий мисливець, а от син більше цікавився пошуками скарбів та історією. А от мисливство та рибалка були для нього байдужі. Але рушницю зберігав та доглядав як велику пам'ять про батька.
Кинувши клубок до низу стоячи лицем на північ Остап Гордійович попрямував за ним. Той періодично прискорювався та навпаки сповільнювався, наче жива розумна істота. Коли клубок звернув у хащі, вчитель трохи почав нервувати було таке враження як хтось починає тягнути клубок. Хотів швидко дістати ліхтар але клубок знову прискорився наче відчувши це. Гілки дерев і кущів били по обличчю вчителя, наче збиваючи його з пантелику. Раптом відчувши що позаду хтось набирає швидкість наче наздоганяючи його. Серце вчителя почало опускатися у п’яти, аж раптом він почув не людський подих та ричання. Вовки промайнуло в його голові, потягнувся за рушницею та потім згадав застереження не огортатись, це дуже важливо. Пересиливши свій страх Остап Гордійович попрямував далі, в цей час клубок саме прискорився та згодом не помітив як переслідувачі зникли.
Клубок який спочатку потроху набирав оберти почав котитись все швидше та й швидше, та згодом вже потрібно було бігти за ним. З концентрувавшись на дорозі, вчитель біг за клубочком так швидко як тільки міг. Вже здавалось що сили от-от покинуть його, тай смішно не може наздогнати клубок ниток. Аж раптом Остап Гордійович перечепився за щось та впав перед собою розкинувши руки осторонь. Трохи піднявши голову побачив перед своїм носом кінчик червоної нитки. Це свідчило про те що клубок повністю розв’язався. Та якщо вірити рукописним текстам знайденим на горищі то він вже у цілі. Вчитель почав дивитись навколо себе та побачив папороть. «Так, це воно» - вигукнув в голос він. Навколо рослини завивались світові вихри а з середини проступало ледве помітне світло. Витягнувши сокиру з рюкзака, чоловік окреслив колом рослину та слідуючи подальшим рекомендаціям з рукопису почав швидко окреслювати ще одне коло в якому знаходився він та рослина. Почавши окреслювати, він почув шелест листя наче хтось пробирається крізь кущі, але незважаючи на це він продовжував окреслювати коло. Почався сильний вітер, Остап Гордійович продовжував креслити, вже бачивши початкову точку кола вчитель намагаючись зробити останній ривок побачив що хтось стоїть над ним. Піднявши голову, чоловік побачив людину вкриту чорною мантією яка тримала в руках велику косу. Не злякавшись навіть на мить, вчитель дістав зі спини мисливську рушницю та перезарядивши її націлився на людину з косою та довго не роздумуючи почав стискати пальця для пострілу аж раптом вітром здуло капюшон в нічного гостя.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли цвіте папороть, Іржі Вінк», після закриття браузера.
