Джулія Ромуш - Друг батька. Нам не можна, Джулія Ромуш

- Я за доньку на кіл посаджу, - Волков кулаком по столу б'є. - Руслане, а мені ця інфа навіщо? - Доньку мою візьми, на фірму до себе. Хоче юристом бути. А я більше нікому не довіряю. - У мене не ясла, Руслане, няньчитися ні з ким не збираюся. - Так із нею няньчитися й не потрібно, з нею, навпаки, суворіше, щоб дурниці всякі з голови викинула. А ось і вона... Біля столика з'являється дівчина - і я повітрям давлюся. Тому що це та сама, яку я вчора цноти позбавив. Одразу поглядом офіціанта шукаю, мені потрібно щось міцніше, здається, сьогодні на кіл саджатимуть мене.