Honeydew Waves - Цього року весни не буде , Honeydew Waves

"Цього року весни не буде" - це неперевершена історія двох підлітків, що розповідає про чарівність та складнощі першої любові. Читачі занурюються у світ емоцій та переживань героїв, відчуваючи кожну тривожну мить та радість кохання. Ця книга зачаровує своєю чесністю та відкритістю, і стає надійним супутником для тих, хто шукає відповіді на питання про кохання та власні почуття.

1. Понеділок 31 травня

Сьогодні останній навчальний день, а значить останній день навчання у 10 класі. Скоро екзамени , які потребують підготовки, тому ці три місяці я хочу провести дуже добре. Я прасую сукню ніжно блакитного кольору та паралельно розмовляю по телефону з найліпшою подругою Настею.

- І що ти плануєш робити? Сьогодні останній шанс сказати Максу про свої почуття. Тільки не кажи , що ти нічого не робитимеш.- Я не знаю. Я сумніваюсь що я йому подобаюся, розумієш? Якщо він мене пошле?- Роби як знаєш. Попереджаю зразу , що твоє ниття я вислуховувати не буду.* Макс мені подобається віднедавна. Я не впевнена що це кохання, напевно, просто симпатія. Блакитноокий брюнет так і манить до себе. Я йому наче теж подобаюсь , але....- Анно, йди снідати. З кухні почувся голос мами.- Зараз йду.- Не зараз,а вже. Чому ти так довго?- В мене туш висохла. Можна я твою візьму?- Добре, бери. Вона в червоній сумці. Тільки давай швидко бо яєчня остигне.*Я швидко підправила макіяж і побігла їсти. Мама була права , потрібно поспішати. За якихось 40 хвилин я маю бути в класі. Мою маму звуть Людмила, а тата Петро. В мене ще є молодша сестра Вікторія. В нас різниця 5 років. Дожовуючи омлет я зав'язую шнурівки на красовках та швидко спускаюся сходами. Біля під'їзду стояла роздратована Настя .- Де ти ходиш? За 25 хвилин треба бути на місці , а ще дійти треба.* Я глянула на годинник в телефоні. 9:15 за п'ять хвилин має бути автобус.- Давай на автобусі поїдемо бо інакше ми серйозно не встигнемо.- Добре. Подруга витягнула цілу жменю копійок та почала їх рахувати.- Я заплачу за нас. Добре що сьогодні в супермаркеті сотню розміняла.*До нас під'їхав автобус і ми сіли на вільні крісла. Щоправда ми там сиділи не довго. На наступний зупинці зайшла вагітна жінка з дитиною і ми звільнили їм місця. Наступна зупинка наша . Я поправила наплічник і повними грудьми вдихнула свіже, ранкове повітря. Автобус зупинився і ми вийшли.‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍