Софія Кривцова - На крилах кохання, Софія Кривцова

Я поспішаю на пари,до них залишається 5 хв допивши каву з подругою я побігла до універсетету,в моїй голові був повний хаус я хвилювалась і не дивилася навіть куди біжу,раптом я врізалась в якогось чоловіка і впала на асвальт. -Ай! Закричала я і впала на асвальт. Чоловік злякався і обернувся. -Боже,з тобою все добре? Промовив чоловік і допоміг мені встати. Піднявшись я поглянула на чоловіка,він нагадував мені когось з мого минулого,широкі брови, сірі очі,та гарна зачіска. -Вибач,але ти мені когось нагадуеш. Промовила я дивлячись в очі знайомого мені хлопця. -Артем? Невже це ти? Запитала я у хлопця. -Стоп,а звідки ти знаеш моє їм'я? Артем подивився в мої очі і теш мене згадав. -Софія? Оце так зустріч.

Розділ 1(Софія)

Прокидаюся від будильнику який задзвонив вже другий раз,сонце світить у моє лице і я дивлюся на годинник.

7:00 ранку треба вставати і збиратися у універсетет,сьогодні у нас 4 пари. Встаю і застеляю своє ліжко,і прямую до ванни,роблю теплу воду і вмиваюся нею. Прямую до кухні і роблю собі яєшню і чай. Поснідавши включаю свою улюблену музику і починаю збиратися.

 Зібравшись на останок дивлюся на себе в дзеркало і розчесую своє довге русе волосся,взявши ключі я закрила квартиру і викликала таксі щоб доїхати до університету. 

Сівши в таксі я дістала навушники і почала слухати музику,мені дуже подобається слухати музику в авто,особливо у потязі коли ти спиш а у голові грає твоя улюблена пісня яка допомагає тобі скоріше заснути.

Доїхавши я заплатила водію і вийшла з машини,на мене вже чекала моя найкраща подруга Аліна яка тримала в руках дві кави. Підійшовши до неї я обійняла її і взяла каву.

-Сьогодні буде весело на математиці тому що я забула її зробити. Сказала Аліна і зробила ковток кави.

Я засміялась,вчителем по математикі була Тетяна Петрівна,вона не любила коли її предмет не вчать або не роблять.

-Заспокойся,я допоможу тобі з математикою. Промовила я.

-Дякую Софія,як добре що ти моя найкраща подруга. Промовила Аліна.

Я поглянула на годинник. 8:25 а у нас пара на 8:30. Допивши каву я побігла на пари, у моїй голові був повний хаус я навіть не бачила куди біжу. 

Раптом я врізалась в якогось чоловіка і впала на асфальт

-Ай! 

Хлопець злякано обернувся і промовив.

-Боже,з тобою все гаразд? Він допоміг мені встати.

Подивившись на нього він нагадував мені мого знайомого з минулого.

-Так зі мною все гаразд.

Цей хлопець був мені знайомий сірі очі,широкі брови,гарна зачіска я впізнала його.

-Артем? Це ти? Запитала я.

-А звідки ти знаєш моє ім'я? Запитав Артем.

-Стоп... Софія? 

-Так це я! Промовила я і посміхнулась.

-Оце так зустріч,я навіть не думав що ми зустрінемось. Сказав Артем і опустив погляд униз.

-Добре Артем,мені треба іти на пари бувай. Сказала я і попрямувала на пари.

Артем був моїм однокласником,ми знали одне одного з 5 класу,але він був невихований,часто робив підлості,але зараз він здавався мені іншим не тим хуліганом який не слухався батьків і не робив уроки,а вихованим. З цими думками я йшла до кабінету математики розуміючи що я спізнилася на 5 хвилин.

 

Рада вас вітати на сторінках моєї нової історії. 

Сподіваюсь вона вам сподобається.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍