Ясна Приведа - Красива Карма емпата , Ясна Приведа

Життя емпата - це неначе безперервна облога свободи душі. Вічна незрозуміла одинокість, постійний пошук своїх людей, десятки грабель через прийнятя чужинців через хибні паролі, відчуття хронічної втоми від недалекоглядності ближніх вимальовує невтішне завтра. Перевернутість та горизонтальність людського буття вибиває їх надовго зі своєї дороги до світла, а жорстокість спотвореного мізерними душами Всесвіту наче змиває останню надію знайти собі подібних. Усе божественне та магічне усередині ховається ще глибше, подалі від пильних очей хранителів страхів та мисливців за чистими душами.

Становлення емпата

 

Емпат починає формувати свій світ відчуттів, іструментів та вібрацій ще змалечку - свідомо, інтуїтивно та підсвідомо.

Пам’ять з минулих перевтілень працює, як слабенький сигнал AM radio, але він є, де б і з ким емпат не був - має змогу визначити свою людину, якій хоч б якось можна було би довіряти, попри всіх інших, з якими треба бути насторожі.

У ближньому колі емпата є завжди людина-вартовий ( душа вищого ґатунку ), яка оберігає, зкеровує емпата, дає ключові речення для відкриття подальших вимірів чи їх перевірок, так і для сортування своїх від чужих,

У емпата змалечку гостре відчуття одинокості, яке прекрасно існує з таким вмінням знаходити спільну мову із більшістю людей, а що найцікавіше, це те, що ці люди між собою деколи й ворогують.

Цей широкий діапазон відчуттів і вміння легко керувати ним деколи призводить до тривалих переживань, що з тобою щось не так, наче ти є об’єктом маніпулювань, бо так не може, щоб таке було.

Насправді - все по-чесному, ти відчуваєш людину і маєш здібності ввійти у її простір, без усіляких зусиль, інша справа як довго ти там зможеш бути і які там вібрації. Як починає фонити, ти спокійно залишаєш увесь набір і повертаєшся додому.

Постійний пошук своїх людей деколи дає збій - втома бере своє і ти даєш дозвіл «схожим» бути прийнятими у своє коло. Такий процес, як правило, короткотривалий , бо схожі зразу щось чудять, після чого, іх делікатна скляна перепустка розбивається без шансу на відтворення.

Цей процес, можу ствердно сказати, є найбільш виснажливим, бо свої люди живуть як правило далеко, і деколи, ти, від одинокості душі, втрачаєш смак життя, а через монстри-сумніви попадаєш у різні халепи, бо постійна боротьба за себе, проти усіляких звинувачень у егоїзмі, правдивості, прямолінійності виснажують твою віру.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍