Віка Лукашук - Луска драконячого серця , Віка Лукашук

Що робити, коли одного прекрасного ранку одне ледаче створіння, хай йому грець, прокидається з якоюсь дивною лускою на обличчі? Агась! І знову бідна міс Стротігаурд має усім допомагати! Та мені не важко, ні. Але маю чудовий план, аби нарешті довести це дурко до, безпосередньо, розуму. І мені з цим допоможе одна власниця чарівної крамнички. _____________ Написано в рамках флешмобу «Дракон-мільярдер» Лариси Бондарчук:)

~Мені неодмінно потрібні ліки!~

Це була тиха спокійна осінь. Не те, щоб прям чудова, чи от різнобарвна, адже в долинах Дрейс-Ворф життя, зазвичай, було важким та нудним, бо більшість населення полюбляла жити сумно та не так кольорово, як би я хотіла. 

  Мої ідеї щодо містка, який буде зникати кожні п'ять хвилин, озера, в якому житиме вогняний фенікс, чи от ходячого будинку з обличчям місіс Рід ніхто не схвалив. А в часності і сама місіс Рід, яка виглядає мов та відьма, чесно кажучи. Тож за її спиною маю велику радість називати цю улюбленицю кольорового одягу міс Буціган – Кольора. 

  Має ця “красуня” великий гострий ніс з бородавкою на кінці. Темні довгі вії, що здаються одним скупченям безладу на срібних, з металевим відблиском, очах. Великий капелюх, що одразу вказує на приналежність до роду чарівників (з чим важко погодитись з її то силами міняти кольора котів на вулиці), а також рожево-фіолетова сорочка з кофтинкою, на якій видно літеру: «Р». На руках завжди білі рукавички, і літає ця чудо-жінка виключно на своєму старезному велосипеді. Жах, та й годі! 

  Що ж, починати цю дивну історію я б залюбки почала, та не можу цього зробити не назвавшись. До вашої світлої уваги Валенсія Стротігаурд! Найщиріша (в окремі часи), найкрасивіша (якщо не звертати уваги на товсті круглі окуляри та ластовиння з тим рудим, хай йому грець, волоссям) та найсильніша чарівниця усього світу Вальд! 

  Оплески, звісно, в студію пізніше, а зараз таки варто починати. Бо якраз через три години завершиться моє покарання у величезній годинниковій башті, через стукіт годинника в якій, почала боліти голова. Опинилася ж тут ду-у-уже випадково. Просто одному графу випадково (на хвилиночку (!)) змінила волосся на їжачі голки. Та й він добренький! Сам, хай йому грець, попросив чогось нового та красивого, аби його дружина-перевертень їжак повернулася. Ну та я й зробила, аби був серед своїх! 

  Та хай йому гре…, пардончик, вже говорила. Тож не будемо повторюватись, а почнемо цю душевну історію. Сідайте на свої місця, а я буду починати. Та для цього потрібно зварити, в прямому сенсі, цю оповідку.

  Узявши величезний металевий казан, спершу варто закинути декілька листочків шалфею, ікру від вогняного краба, личинки мухи-чобіткарки та таємний інгредієнт! Луску драконячого… серця. 

  Потроху узвар стає рожевішим… Хах! А в мене спершу, зазвичай, не виходить! Ну добре, поки ніхто не прийшов варто починати. Зараз все з'явиться, любі слухачі. 

  

  От, бачите? Маленька пляма у просторі? Щось тут зображення поганенько видно. Варто збільшити. От! 

  В долинах Дрейс-Ворф розташовується замок з гострими вежами, що ніби досягають самого сонця, на верхівках яких можна помітити прапорці з малюнком сильного та суворого дракона! З вікон видно лише небо, а замість землі під спорудою вільний простір. 

  Кожні два дні замок містера Уелса Мільярдського змінює своє положення. Він потроху літає за допомогою пилу фей, які люб'язно дарують його своєму правителю. Звісно, за величенькі грошики у вигляді монет карбс, що мають вигляд звичайних копійок тільки з крильцями. І їх ой як не легко спіймати, коли хочеш щось купити в чарівній… Леле! Ледве не розповіла все наперед. 

  Живе Мільярдський в своїй кімнаті, де міститься величезне ліжко з рожевою ковдрою та білими подушками. Чому рожевою, спитаєте ви? Невеличкий експеримент, який намагалася утнути я. На жаль, яку б ковдру тепер не покладеш на ліжко – стає рожевою. Та його високість таки не ображається. Ні, не ображається, та мене майже не вбило те чудовисько, хай йому грець, коли дізналось таку особливість. Ну і хай йому. Не знає справжньої краси магії та мистецтва чарів! 

  На сніданок їсть цей величавий повелитель попелу та вогню, а також усіх драконів світу Вальд, смажені лушпиння цибулі (бо одна дівчина, та ви не думайте на мене, сказала, що ніби воно допомагає ніколи не плакати, і бути сильним та цілеспрямованим. Безглуздя, та й годі!), а також яйця феніксів. 

  Щодо звичайного розпорядку дня, то все розписане по хвилинах! Колись служила я при його дворі (до моменту мого звільнення), і щоб ви знали, так цей чолов'яга нічогенько не робить! От, прочитайте його справи, розписані на місяць вперед: 

 

12:00 – встати; 

12:15 – сісти; 

12: 30 – поїсти; 

15:00 –  лягти спати. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍