Мене звати Пітер Ґрант. До минулого січня я був усього лише констеблем-стажистом у могутній армії правосуддя, що відома всім добропорядним людям як Поліція Лондона, а всім іншим — як Погань. Єдиними турботами мого життя були пошук способу не потрапити до процесуального відділу (співробітники якого займаються документообігом, щоб на нього не витрачали час справжні