– Сідай, підвезу тебе. – Але мені в інший бік… – Ні, ти маєш поїхати зі мною. – Що? Про що ти взагалі, я не розумію. Хлопець за кермом п’ятірнею відкинув волосся кольору меду з обличчя і сумно всміхнувся мені, а тоді сказав: – Твоє волосся… Я схопилася долонями за свої довгі червоні пасма й брудно вилаялася, бо моє волосся чомусь зробилося мокрим і з нього струменіла