Відчиняються двері, Ярослав з'являється у кімнаті. Високий, привабливий. Тепер мій чоловік. - Не спиш? - Запитує він. - Ні. На тебе чекаю. Яр зачиняє двері та знімає піджак. - Могла не чекати. - Чому? – здивовано перепитую. Щоки спалахують, я вище натягую ковдру і зводжу ноги разом. Внизу живота концентрується жар, який мені непідвладний. - Думала, у нас буде перша

- Це... твій батько? - Голос охрип, пальці рук тремтять. Тому що зараз я бачу чоловіка, з яким провела разом ніч. - Ага, по ньому і не скажеш, так? В точку. Я б нізащо не подумала. Мая сміється, а я підводжу голову і стикаюся з його холодними очима. - Що вона тут робить? – Сталь у його голосі заморожує намертво. - Тату, познайомся, це моя подруга ... Зрозуміло, що

Ви ніколи не замислювалися, що все у нашому житті не випадково? Ось і я також. Але доля, лиходійка, завжди так майстерно грає нашим життям, що навіть коли здається, що ти не впораєшся, вона дає тисячі причин засумніватися. Я пішла від людини, яка зрадила мене у найважчий момент мого життя. Заприсяглася більше ніколи не повертатись і забути. Але, на щастя чи на жаль,

❤️БЕЗПЛАТНО❤️ - Хочеш стати моєю утриманкою? - Мені більше ніхто не допоможе ... - Так ти прийшла запропонувати свою свободу, гордість і тіло? Стати моєю іграшкою? - Так ... іграшкою. Ким завгодно. - Іграшки часто ламаються в руках господаря, - каже холодно, - страшно? Киваю. - Я все одно згодна. Я знаю його давно. Він наводить жах на мене ... давно. Після розлучення

- Я бачу як ти на неї дивишся, Даміре, і хочу попередити - навіть не думай, - дивлячись мені в очі, холодно вимовляє Станіслав Богданов, мій старий друг. - Про що ти? – питаю якомога легковажніше, а сам розумію: якщо дізнається що Аврору його знечестив – покотяться голови. У мене може й багато грошей, але й він не ликом шитий. Заради сім'ї на все піде. - Про дочку

- Впізнала мене? - Виходить він з темряви й по тілу біжать мурашки. Краще б не впізнавала. Але цей голос. Цей погляд.- Бачу, що впізнала. Значить розумієш тепер, чому тут опинилася? Сама відмовила ... - Не правда! - Кричу, жмусь в стіну, хочу з нею злитися, - все було не так! - А тепер прийшов час розплати, - не чує мене, наступає на мене немов хижак на жертву. -

Я думала що вже ніколи його не побачу у своєму житті, тому коли випадково влаштовуюся до нього на роботу секретарем, знаходжуся у повному шоку. Нарешті справжня нормальна робота за весь цей час, і Свердлов Максим, хлопець якого я колись відшила ще у старших класах гімназії, тепер у ролі мого безпосереднього керівника. Оце так халепа! І що мені тепер з цим робити? Ну

Життя, що стало схожим на казку, обернулося неймовірним кошмаром. Мого коханого вбито, а я опинилася в руках того, хто сам собі влада та закон. Жорстокого і безжалісного чоловіка, який тепер змусить мене заплатити за те, що наважилася колись відмовити йому.

Алексіс Коулман – власник ресторану. І все його життя – гра. Гра із самим собою. Гра з тими, хто поряд. Він живе сьогоденням, без будь-яких планів на майбутнє. Але кожна гра має свої суворі правила, яких незмінно дотримується, не відмовляючи собі ні в чому. Для всіх він власний чоловік та суворий бос. Але що буде, коли на його шляху з'явиться та, яка змусить порушити

Мене звуть Еллі Вудс. Так-так, майже як ту саму Ель Вудс із "Блондинки в законі". Зовні ми дійсно схожі. Я мініатюрна білявка. Різниця між мною і Ель тільки в тому, що я з дитинства звикла працювати. Мачуха не дає розслабитися, навантажуючи роботою по дому, написанням курсових для її рідної дочки, і примушуючи працювати, щоб не витрачати на мене і частку