— Я тебе кохав і мріяв про сім'ю. А що зробила ти? — Я запроторила тебе на зону, де тобі і місце, Марс! — Моє місце — біля тебе… Ми почнемо все спочатку. — Ти збожеволів?! Я заміжня, і ніяких "нас" немає! — Вийшла за безплідного й радієш? А я ж просто марив сином… — Твоя жага все повернути ні на що не вплине. — Моя жага — це все, що в мене є. Моя жага — це

Формула любові проста: (чоловік + жінка) • пристрасть - одяг - обережність = любов. А як же кохання? Чи з'явиться воно між двома незнайомцями (чи не такими вже й незнайомцями?), яких назавжди поєднає випадкова ніч. У нього всередині пустеля, випалена розбитим серцем. У неї один пріоритет - робота. Та навіть у пустелях інколи спалахують грози, після яких ллють дощі. А

Звичайний осінній день. Дівчина вирішила відпочити, випити і потанцювати. В клубі вона знайомиться з барменом. Між ними розпалюється іскра пристрасті.

- Так, у мене буквально десять хвилин. Давай швиденько! Водій раптом звертає з траси і зупиняє машину. - Що Ви маєте на увазі? - з побоюванням поглядаю на громилу, який навіщось тягнеться до своєї ширінки і розстібає пряжку ременя. Кидає на мене нетерплячий погляд. - Роботу твою. Приступай! Я поїхала в снігопад відвозити ліки бабусі, і через безглузду випадковість

Колись кращий друг брата став моїм заклятим ворогом, стерши все добре, що було між нами. Його зникнення здавалося мені необхідним, а ось до раптового повернення я виявилася зовсім не готова. Мене бісить, варто раптово наштовхнутися на нього на вулиці, в університеті і навіть, чорт візьми, у власному будинку. Навколо нас дуже багато темних, страшних таємниць. Одне

БЕЗКОШТОВНО! Ми з Аліною звичайні студентки. Веселі та безтурботні дівчата. Старший брат моєї подруги — статний дорослий чоловік — приділяє мені знаки уваги. Він старший за мене на десять років. Таким не цікаво з дівчатами просто за ручки триматися та ходити в кіно. Піддавшись на його залицяння, я дізнаюся, що таке кохання. Але разом з цим я потрапляю у новий світ —

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь так само, як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину. Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні!

. Ніка досі пам’ятала круглі очі подруги-зрадниці, що застигла в кутку, як миша прикриваючись простирадлом. І як Ігор плутався у трусах – все скакав на одній нозі, завалювався на бильце, вставав, стрибав, губив ту нещасну одежину, а тоді повторював цикл знову. Червоний від напруги, захеканий з прилипшим до чола волоссям. Такий ще вранці красивий та рідний. Такий

- Ти не вийдеш за нього заміж! - Чоловік моєї сестри в люті. - Вийду, я вагітна від нього. - Не бреши, погань. Я знаю що це моя дитина! - Його очі впиваються в мій живіт, - і більше ти від мене не втечеш! - Вона народиться в законному шлюбі. Дитині потрібен батько. - Воруши ногами, - штовхає мене до машини. - Ти моя. Дитина теж моя. Якщо не доведеш протилежне.

Він владний та жорсткий. Його бажання змушують мене тремтіти, а гроші дозволяють купити ціле місто. Я ніколи не зв'язалася б з таким чоловіком, але мені потрібні кошти, щоб врятувати близьку людину. Тому я зважилася продати свою цноту, але звідки було знати, що йому цього мало? 18+. Гаряче. Чуттєво. Про несамовите кохання. Будь ласка, не забувайте підписатися на