Він – Князь. Його ім'я шепочуть з трепетом, його погляд заморожує кров у жилах. ⠀ Він – тінь, що панує над містом, легенда, викувана зі страху та сталі. Його слово – закон, а його воля – доля. Але навіть Князь має свої правила, навіть у його безжалісному серці є місце для… боргу. ⠀ Старий друг, затиснутий у лещатах смертельної небезпеки, благає про допомогу. Ціна –

-Сьогодні ти підеш з мною я вибрав тебе і це не обговорюєтся,- грубо сказав він та вловив мене за руку. -Я не піду з вами ви мене не за ту прийняли,- з острахом я дивилася на нього. -Мені без різниці хто ти. Ти підеш зі мною.- його тон не терпів заперечень.

- Послухай, як там тебе? Макс? Ти мене зовсім не знаєш. Розумієш? ЗОВСІМ! – кричала вона йому в обличчя, - Ми ніхто один одному, незнайомі люди. Хіба я не права? Макс понуро стояв перед нею та дивився в підлогу. Потім раптом підвів на неї погляд, сповнений болю, та тихо вимовив: - Я кохаю тебе! - Кохаєш? – нервово всміхнулася вона, - Ти придумав мене, хлопчик.

Для Максима Чорного, якого називають Звіром київського кримінального світу, вона спочатку здалася просто гарною лялькою — черговим подарунком від конкурентів. Він не знав, що ця тендітна дівчина — донька одного з найвпливовіших авторитетів міста. Викрадення, погоні, замахи... Хтось відчайдушно намагається їх знищити. Тепер вони змушені бути разом, щоб вижити. Але як

Вона звикла жити в тіні чужих очікувань, ховаючи свої бажання за маскою стриманості. Він був її протилежністю — вільним, сміливим і небезпечним. Їхній світ зіткнувся в момент, коли вона дозволила собі більше, ніж будь-коли раніше. Один дотик, наповнений пристрастю, став початком історії, де кохання стирає межі, а дозволення собі відчути справжнє стає найсильнішою

Він давно встиг усвідомити, що життя не може дати йому нічого, окрім болю. Я своє життя любила. Він хотів лише помсти. Я ж хотіла побачити ніжність у його холодних очах. Йому був потрібен контроль, мені — свобода дій. Ми, як дві протилежності, притягувалися один до одного, незважаючи ні на що. Але ризикували назавжди загубитися, коли настав час обирати між своїми

Лука — моє майбутнє розбите серце. Я знаю це так само точно, як знаю схід сонця. На поверхні він — бездоганний діловий костюм і професійна посмішка. Але за чорним дзеркалом його очей причаїлося щось темне і безжальне. Щось первісне, хиже, небезпечне. Все моє заможне життя я була оточена впливовими чоловіками, але Лука... він інакший. Загадковий. Всепоглинаючий. Він

— Мадемуазель де Ротшильд. Низький жіночий голос з виразним іспанським акцентом змушує мене здригнутися посеред пози. — Мадам, — машинально виправляю я, повертаючись до джерела звуку. Висока брюнетка в бездоганному костюмі кольору слонової кістки дивиться на мене з якоюсь хижою грацією. Її темні очі випромінюють дивну впевненість, від якої мої нутрощі стискаються в

— Іване Петровичу, я так не можу працювати, — скаржиться Марія директору, переходячи на ультразвук. — А хіба ми почали працювати? — розводжу руками і маю рацію. — Ви тільки подивіться на нього! — звертаючись до Петровича, Марія тиче в мене пальцем. — Нахабний, зухвалий, бридкий... — Не треба переходити на особистості, — зупиняю неконтрольований потік слів нестерпного

Він — чоловік, який звик підкорювати все і всіх. Вона — жінка, яка не хоче належати нікому. Але кожна їхня зустріч — це вибух пристрасті, що стирає всі межі. *"Ліна стояла перед ним, її дихання пришвидшилось. Вона вела пальцями по своєму тілу, дивлячись йому в очі. Влад не міг відвести погляду, його груди здіймалися, а руки стискали ліжко. «Я хочу, щоб ти