Вони за чотири роки обмовились лише кількома реченнями й ті стосувалися навчання. Стас не помічав скромницю Ясмін, а та навмисне не звертала уваги на популярного одногрупника. Але Новорічна ніч і випадковий невинний поцілунок змінюють геть усе. Шалена пристрасть змітає розумні заперечення обох. Що за мана? Вони ж не закохані! Ні? У його темних як гріх очах був цілий

— А зроби мені масаж, Лізок! Здригаюсь від подібного нахабного прохання та дивлюся на боса не розуміючи що відбувається. — Я… я… я високо кваліфікований фахівець із вищою освітою… у мене червоний диплом і він точно не за навички масажу здобутий. Я пропоную вам повне підкорення… у роботі… каву там зварити, чи взяти понаднормові. — Так-так, це все буде, — на гарному

— Познайомся, Демиде, це моя дочка, Аріна. Вона жила з матір'ю в Європі, тепер живе зі мною. Аріно, це Демид Ольшанський, ми з ним сто років знаємо один одного! — Покровський розпинається, а я глибше засовую руки в кишені, стискаючи їх у кулаки. Переді мною стоїть вчорашня дівчина, бідна студентка, яку я відбив у шмаркатих ґвалтівників. І яка розмазала мене наче

Еліна: Кохання, відданість, довіра... Це точно не про мене. Я волію й надалі уникати цього, аніж бути розбитою стражданнями та втратою. Триматися від усіх на відстані — ось де мій спокій. Я не вірю в любов, бо її не існує. Чи це лише я досі її не відчула? Назар: Мені вистачило лише одного погляду... і я закохався в неї. Красива, граційна, неприступна… Байдуже, що

— Запам’ятайте правило — вам потрібно зберігати тишу. Якщо скажете хоча б слово, вас відразу виведуть звідси, — вона суворо поглянула на хлопця, і він раптом зрозумів, кого ця жінка до болю нагадувала — його математичку, яка теж часто говорила, звертаючись до балакучих учнів: “Якщо почую хоча б слово — вилетите з класу!” — Але… — Артем хотів сказати, що це якась

Після зради коханого, запланована романтична поїздка на двох, перетворюється на затворницьке усамітнення. Щоб прийти до тями і заспокоїтися, Міа орендує будиночок у лісі, подалі від міста. Тут тихо, гарна природа та привітні сусіди… Але варто їй лише заснути, як із нею відбувається щось дивне і незрозуміле! Щоночі до неї приходить лякаючий незнайомець, і вона не може

Світозар, чому ти знову приїхав майже о дванадцятій?! – гарчала мама. -Так, а який сенс приходити на ті дурні оглядини, якщо серед всіх дівчат моєї немає. - Можливо тобі хоча б хтось просто сподобається. - Мама для просто я і без твоєї допомоги знайду. Тим паче що обирати особливо ні з кого. Ми майже не покидаємо свої землі. - І ти знаєш краще мене чому. – гиркає

— Чому ти з ним? — хапає мене за лікоть та зі злістю дивиться на синці. — Послухай, це не те… — Твій чоловік б’є тебе, а ти все одно залишаєшся з ним? — його голос звучить голосніше, ніж зазвичай, а потім він робить те, чого я найменше чекаю: притягує мене до себе та впевнено шепоче: — Я заберу тебе в нього! Не дозволю йому до тебе торкатися, чуєш?

Я знайшла у лісі пораненого чоловіка. У нього не було при собі жодних документів, але була зброя, багато грошей і дивний кейс, з кодовим замком. - Не викликай швидку чи поліцію... Допоможи мені і я тебе винагороджу! - попросив він, вчепившись у мене міцною хваткою. Мені більше нічого не залишалося, як узяти свою «небезпечну знахідку» під особисте піклування та

Ніколи не підвозте незнайомця! Випадкова зустріч може стати переломною в житті, а простий попутник - фатальною пристрастю. Для Кіри, багатої спадкоємиці, чоловіки завжди були лише розвагою. До одного дощового вечора, коли вона не змогла проїхати повз самотнього чоловіка на трасі. Між ними величезна прірва, але Кіру ніколи не зупиняли труднощі. Їй байдуже хто він.