Життя — завжди емоції. Однак не лише позитивні. Наприклад, ваш друг придбав машину й аж не тямиться з радощів. Проте у вас це викликає лише роздратування та… заздрість. Ви намагаєтеся якось упоратись із цим почуттям, притлумити його… Натомість датський психолог і психотерапевт Ілсе Санд радить аж ніяк не соромитися гніву, страху чи заздрощів — усіх тих почуттів, які

отсутствует

«Товаришки» Олени Пчілки — соціально-психологічна повість, присвячена проблемі прав жінки в освіті, науці і трудовій діяльності. Перу авторки належить низка інших творів, серед яких «Сосонка», «Світло добра й любові», «Снігова баба», «Солов'йовий спів», «Півтора оселедця», «Артишоки» тощо. Олена Пчілка (справжнє ім’я Ольга Петрівна Косач, в дівоцтві — Драгоманова) —

Розставання з романтичним партнером, хорошим другом чи втрата близької людини — це болісний етап життя для кожного. І, здається, немає світла в кінці тонелю — лише темрява і самотність. Проте будь-яке розставання чи втрату можна не тільки пережити, а й перетворити на нову сторінку життя. Головне, правильно розуміти ситуацію та мужньо зустріти труднощі.

Ви вже, мабуть, знайомі з нямликами — маленькими кумедними чоловічками, які живуть у стіні Олянчиного будинку і понад усе на світі полюбляють манну кашу. Це ж про них написала свою дивовижну книжку «Прибулець з Країни нямликів» відома дитяча письменниця Леся Воронина! Про них — і про дівчинку Олянку, яка з ними не лише познайомилась, але й подружилася, і пережила

Напередодні Нового року Оля ліпила сніговика і захворіла. Лежить у ліжку, сумує за розвагами та мріє про Гавчика — справжнє щенятко. До неї в гості приходить сніговик, якого вона зробила, і пропонує здійснити подорож на Чарівну гору. Що це за місце, кого вони там зустрінуть? Оповідання Лесі Ворониної «Знайомий сніговик» запрошує в новорічну мандрівку та переконує:

У книзі на багатому історичному матеріалі, фрагментах, свідченнях розкривається злочинна суть КПРС — КПУ, суду над якою вимагає широкий загал українського народу. Для широкого кола читачів.

Люблін міжвоєнних років — і невелике русинське село на Підкарпатті. Алхіміки, чаклуни, демонічні та пекельні істоти, що крокують вулицями міста поряд з їхніми мешканцями, і трагедія людей, в яких залишається лише пам’ять про самих себе: пам’ять розмита й нетривка, де реальність поєднується із казкою та міфом; пам’ять, носієм якої є лише ті, хто пережив — і вижив.

Відомий у себе на батьківщині як автор фентезійних романів та оповідань, Радек Рак у «Легенді про зміїне серце, або Другому слові про Якуба Шелю» вийшов за межі жанру, створивши філософську притчу про багатство й бідність, щирість прагнень та облуду, кохання та пристрасть — саме життя, яке не жартує та не прощає необережності з бажаннями. За основу твору Радек Рак

Іван Карпенко-Карий (1845—1907) — видатний український драматург, якого І. Франко назвав «одним із батьків новочасного українського театру». Драматична майстерність Карпенка-Карого дозволяла йому з великим успіхом виступати в усіх класичних жанрах. Та найвищого рівня він досяг у комедії, що була справ­ж­ньою творчою стихією митця. Комедії «Сто тисяч» і «Хазяїн», як і