Іраїда Гольська неочікувано для себе потрапила в інший світ, який населяли дракони. Один з них мав стати її обранцем. Чи зможе вона здолати прокляття, яке на ньому тяжіє?

отсутствует

Головні герої вирішили відпочити і обрали "не той час і не те місце" для цього, через що зникли безвісті. Компанія зрозуміла, що опинилася на іншій планеті. Все навколо було незвичним та чужим, і героям потрібно було адаптуватися до цих нових умов. Не по своїй волі, вони почали вивчати незвідану територію і збирати інформацію про інопланетну систему. Герої

Лізі: Гра стає небезпечнішою, і якщо раніше я була лише пішаком, то зараз усе інакше. Та чи зможу я залишитися вірною своєму коханню, коли дізнаюся всю правду про своє минуле? Чи вдасться мені зберегти почуття, тоді як мене знищують власні демони? Девід: Я став занадто людяним через почуття до цієї жінки. "Девід Сореро не може мати слабкості" — єдине

Ромаеєнтично, приходнестка любов і дружба.

Ця захоплива історія почалася на безлюдній дорозі, коли Кетрін ледь не загинула під копитами грізного жеребця одного джентльмена, а потім отримала своє пристрасне продовження на конюшні, коли той же джентльмен, без згоди дівчини, дозволив собі поцілувати її, зваблений полум'яною вродою красуні. Навряд чи це сподобалось міс Беккет. Адже напівсирота Кетрін через

Лін багато років вдавала звичайну людину, та коли примари минулого несподівано ввірвались у її дім, не змогла втриматися від спокуси бути собою. Колись її використали як пішака в грі правителів, а тепер вона вирішила сама зробити хід Ось тільки правила встановлює дехто інший. Таємничий лялькар смикає за ниточки, отруюючи світ брехнею. Поєдинку не уникнути, нехай для

Місто Залленс огортає ліс, що дуже тягне до себе хлопчика Шона...голосом матері. Що він знайде зі своїм другом такого, що переверне його життя?

Що відчуває людина, коли втрачає близьку людину? Біль... відчай... гнів... божевілля! Що відчула я? Моє життя розділилося на «до» і «після». Новина про смерть сестри вирвала з грудей серце, тепер лише залишилася ненависть, яка руйнує душу, утім дає стимул продовжити життя заради єдиного почуття — помсти! Мені потрібний лише один постріл... і я неодмінно виконаю свій

На той час я вже й сама не знала чого я хочу? Що мені потрібно? А хіба мені ще щось потрібне від нього? Хіба нас ще щось пов'язує, окрім цього ненависного мені будинку? Я не знала. Занадто багато зайвого і так було вже сказано. В нас взагалі були хоч колись почуття? Так багато болю всередині. Так багато агресії. Сказано стільки зайвих слів! Стільки божевільних