Ми, українці, споконвіку у щось віримо: у богів, у духів стихій та пір року, у потойбічні світи та паралельні виміри. Подібні вірування часто перетворювалися у народні легенди та міфи, які ми так любимо читати та переказувати з покоління в покоління. Міфологія нашого народу дуже багата, але меж для неї не існує, тож розширимо їх ще більше. Гайда творити нові міфи!

Військовий повертається на одну до дому, зустрічати новий, 2024 рік. Святкування разом з сім'єю здається йому раєм, допоки війна не наздоганяє його вдома...

Відділення Збереження Культурної Спадщини Мультивсесвіту рятує від смерті найкращих представників "Розстріляного відродження", даючи їм шанс побудувати свій ідеальний світ в іншому вимірі. Та чи скористуються митці цим шансом на нове життя?

Художник, тримає у заручниках жінку, впевнений, що вона може допомогти йому створити «найголовніший шедевр його життя». Але намагаючись «зламати» свою жертву, він починає гру, з якої є лише один вихід: смерть одного з них.

Все почалось з екскурсії по вишуканому музеї, а може і трохи раніше…

Єлизавета: мій наречений програє в карти, і як винногороду віддає мене в руки чоловіка, якого пошепки називають "Диявол". Чи вистачить у мене сил пережити цю зустріч і помститися колишньому коханому? Девід: після першої зустрічі, я захотів її для себе. Коли той олух програє мені в покер - як приз обираю її. І тепер єдине питання: або я зламаю її, або

Поверхня цих сторінок — спогади того, чиє ім'я може бути загублено в безмежжі часу, але чия доля стала відомою усім. Це крик про минуле, який лунає в майбутнє, закликаючи вас пройнятися тим, що відбулося. Я пишу для вас, тих, хто віднайде ці сторінки в безмежжі часу, щоб ви зрозуміли, як звичайний гвардієць перетворився в Бога. Це історія перетворення світу, і ви

Головний герой оповідання, відомий драматург, переглядає листи від своїх шанувальників, коли один загадковий конверт привертає його увагу. Цей конверт надійшов з театру, який згорів багато років тому незадовго до свого відкриття.

Ця казка про лошадко, яке попало в людський полон.

За своє не довге життя Чонін встиг пізнати багато поганих речей. Саме тому вибудував навколо свого серця кам'яні стіни, неначе неприступну фортецю. І насправді людям важко підібратися до нього. Але Кріс з його милими ямочками, заразним сміхом і абсолютно світлою душею зміг не просто увійти до цієї фортеці, а й — поселитися там назавжди.