Він мажор який ніколи в житті не чув слова, ні а я ж проста дівчина із величезними проблемами . Але одного дня він пропонує стати його фіктивною нареченою в обмін на вирішення моїх проблем . Але чи стане моє життя після цього кращим ? Та які випробування чекають мене по переду .

Якщо мені ще колись насниться вродливий незнайомець, краще одразу з’їсти свій закордонний паспорт. А замість того, щоб переїхати навчатися до Англії, пересидіти десь у диких лісових хащах, або у сільському бабусиному будиночку за 30 км. від цивілізації. Хоча, кого я обдурюю? Здається, він знайде мене й там… Чи могла я передбачити, якими пригодами для мене обернеться

Як розпорядитися другим шансом на життя? Особливо коли твоя суть - темрява і ненависть, а за плечима жорстоке вбивство. Минуле складно відпустити, бо хто ж я без нього... Сім'я в якій я з'явилась на світ має багато таємниць. Одна з них - я сама. Загадкова темна істота в тілі звичайної дівчини. І зараз, прийнявши нарешті свою суть, я маю знайти відповіді. За яскраву

Світозар, чому ти знову приїхав майже о дванадцятій?! – гарчала мама. -Так, а який сенс приходити на ті дурні оглядини, якщо серед всіх дівчат моєї немає. - Можливо тобі хоча б хтось просто сподобається. - Мама для просто я і без твоєї допомоги знайду. Тим паче що обирати особливо ні з кого. Ми майже не покидаємо свої землі. - І ти знаєш краще мене чому. – гиркає

— Та йдіть ви до біса разом зі своєю математикою! — закричала я на всю аудиторію, відкидаючи маркер від себе. — Кошкіна, заспокойтесь і сядьте на місце, і тоді я зроблю вигляд, що нічого не чув, — вкрадливо промовив Андрій Максимович, встаючи з стільця. Але мене вже було неможливо зупинити. Різко вдихнувши, я вибігла з аудиторії. Змогла зупинитися і спробувати

Я знайшла у лісі пораненого чоловіка. У нього не було при собі жодних документів, але була зброя, багато грошей і дивний кейс, з кодовим замком. - Не викликай швидку чи поліцію... Допоможи мені і я тебе винагороджу! - попросив він, вчепившись у мене міцною хваткою. Мені більше нічого не залишалося, як узяти свою «небезпечну знахідку» під особисте піклування та

Розчиняючись в коханні до свого чоловіка, Єва перестає бути особистістю та коханою. Віддавши чоловіку своє все - отримує зраду!

— Чому ти з ним? — хапає мене за лікоть та зі злістю дивиться на синці. — Послухай, це не те… — Твій чоловік б’є тебе, а ти все одно залишаєшся з ним? — його голос звучить голосніше, ніж зазвичай, а потім він робить те, чого я найменше чекаю: притягує мене до себе та впевнено шепоче: — Я заберу тебе в нього! Не дозволю йому до тебе торкатися, чуєш?

Ми звикли вірити, що новорічна ніч повна приємних сюрпризів й святкової магії, та для мене вона обернулась справжнім жахіттям, яке тепер переслідуватиме мене до кінця моїх днів. Я випадково звільнила монстра й зайняла його місце, потрапивши у пастку, яка відібрала у мене геть усе. Для всіх я зникла, наче мене ніколи й не існувало. Тепер я, наче примара без минулого,

Адель стоїть на даху будинку. Пронизливий вітер, а вона не відчуває: ні холоду, ні страху. Суцільна порожнеча в серці. Єдина людина кому вона була справді потрібна, її батько зараз у могилі, вона стала свідком його вбивства. Тепер її життя висить на волосині. Що краще? Очікування смерті, від вбивці, який бажає прибрати свідка, чи самій зробити лише один крок униз?