Арсеній вирішує поїхати в подорож, яка має зцілити його від невзаємних почуттів. Це останній вечір перед від'їздом. Чи можливо щось піде не за планом?..

Сергій ось уже декілька років жив один, через те що не вмів впоратись із своїми перепадами настрою, абьюзером його назвати не можна, але в стосунках із своєю колишньою дівчиною він був близький до того щоб її критикувати за те що вона не правильно щось зробила, до прикладу не правильно помила посуд, чи приготувала не таку смачну їжу.. Та все ж іноді він зміг

Коли навіть найрідніші люди стають жорстокіші за чудовиськ, обрати правильний шлях допоможе лише серце.

Арсеній захворів у турі. Антон вирішив доглянути за ним і для цього їх заселили в один номер. Які таємниці розкриє Арсеній в лихоманці і наскільки це сподобається чи не сподобається Антону?

отсутствует

«Як ведеться, так і живеться» Панаса Мирного — цикл оповідань, або, за визначенням автора, «образків з життя», в яких подано низку народних образів***. З особливим психологізмом і майстерністю змальовуються образи дітей. Перу автора належать й інші оповідання, зокрема, «Морозенко», «Серед степів» тощо.

Вона чиста та гарна дівчина, якій тільки стукнуло 18, приходить влаштовуватися в офіс на посаду секретаря. Та вона ще не знає, що на неї там чекає.

Я знала, що ідея моєї подруги Нати, - вибрати одна одній пару на різдвяні вихідні... не найкраща. Але навіть уявити не могла, чим вона для мене обернеться, і наскільки все піде шкереберть.. не без втручання старшого брата самої Натки!

Він був її опікуном і дуже добре грав цю роль. Намагався захистити і забезпечити комфорт. Вона ненавиділа його люб'язність і нейтральну ввічливість, все глибше занурюючись у темряву внутрішніх переживань. Чи може для них щось змінитись? Для дроїда, здавалося б, не здатного на кохання, і для чутливої людської дівчини, що потребує більшого, ніж забезпечення комфорту?..

Даринка: За десять років все змінилось. Я, моє оточення та спосіб життя. Тільки не змінилось одне, я досі пам’ятаю та кохаю Андрія. Каблучка просто не дає мені спокою, тому я вирішила повернутися в Україну, щоб знайти свого коханого. Андрій: Десять років пролетіло, що й не помітив. Вивчився, одружився та маю щасливе життя. Та я не знав, що зустріну знову своє шкільне