- Мужчина, відчепіться від мене! – у паніці висмикую руку. – Хто ви взагалі такий? - Я твій чоловік, - жадібно вдивляється мені в обличчя. До болю стискає плече. - Що за нісенітниця! - фиркаю. Липкий жах розповзається у грудях. Я його боюся. Він небезпечний. Маніяк! Чудовисько! - Яка ж ти погань, інсценувати свою загибель! Кинути рідного сина! - гарчить мені в

Життя Кіри було нудним і нецікавим доти, поки в сусідню квартиру не заселився новий загадковий чоловік. Тепер ночами за стіною жіночі крики та гучна музика, а у квартиру під виглядом газової служби вриваються до зубів озброєні бандити. А хто твій сусід і які таємниці він зберігає?

- Це... твій батько? - Голос охрип, пальці рук тремтять. Тому що зараз я бачу чоловіка, з яким провела разом ніч. - Ага, по ньому і не скажеш, так? В точку. Я б нізащо не подумала. Мая сміється, а я підводжу голову і стикаюся з його холодними очима. - Що вона тут робить? – Сталь у його голосі заморожує намертво. - Тату, познайомся, це моя подруга ... Зрозуміло, що

Вирушаючи з хлопцем на відпочинок, я ніяк не очікую, що коханий зрадить мені і віддасть в руки таємничого і лякаючого незнайомця. Я чекаю від нього чого завгодно, але вже точно не дивного питання: - З дітьми ладнаєш? Злякано киваю у відповідь, скоса поглядаючи на вікна і плануючи свою втечу. - Прекрасно. Завтра мій юрист підготує всі документи. У тому числі договір

Ви ніколи не замислювалися, що все у нашому житті не випадково? Ось і я також. Але доля, лиходійка, завжди так майстерно грає нашим життям, що навіть коли здається, що ти не впораєшся, вона дає тисячі причин засумніватися. Я пішла від людини, яка зрадила мене у найважчий момент мого життя. Заприсяглася більше ніколи не повертатись і забути. Але, на щастя чи на жаль,

- Вони заклалися на тебе бо ти ведеш себе занадто легковажно! - Зневажливо кривлячись в мою сторону, заявляє мій колишній однокласник. А його погляд і вираз обличчя безмовно додає "точнісінько як повія, фу". Боже, яка ж він все таки зухвала скотина! Соціопат. Фрик. Справжній засранець. Ненавиджу! Постійно насміхається. Зневажає. Знущається. А потім фліртує.

-В мене є хлопець.-нагадала Софі і я сильніше стиснув руку на талії дівчини. Тримати себе в руках з кожною секундою було все важче і важче. -То пожалій Ніка - тримайся подалі від нього. Бо якщо я побачу тебе поряд з ним, розібʼю йому голову.-рикнув я на вухо Керр і вона встрепенулась. -Ти пропонуєш зустрічатись чи погрожуєш мені?-запитала вона і я посміхнувся, досі

— Я не хочу тебе більше бачити, — ображено шиплю крізь зуби. Розвертаюсь, прямуючи до виходу. Торкаюся пальчиками ручки дверей, як відразу завмираю, чуючи його строгий голос: — А про дочку ти подумала? — Усередині все перевертається, коли згадую захоплений погляд Надійки... — Вона ж моя? Розвертаюсь, уважно вдивляюсь у вічі Ігоря. — Навіть не думай, Градове, —

Життя мінливе та непередбачуване, мов вітер. Спочатку живеш у батьківському домі й це схоже на спокійний вітерець теплого літнього дня. І ось непередбачувані зміни у житті, як раптовий порив, перед грозою. Попереду невідомість. Чи принесе цей ураган із собою щось жахливе, чи вщухне просто змінивши погоду. На жаль, відповіді не дізнаєшся, поки не переживеш негоду.

Я всього лише хотіла дізнатися про своє минуле, про природу свого дару, вивчитися на цілительку, як мати, і допомагати людям. Але потрапила в полон до безжалісного вікінга і стала безправною рабинею. Що ж зробить мій господар, коли дізнається про мої здібності? Вб'є або жорстоко покарає? Все ж на своїй батьківщині я вважалася проклятою. І чому його погляд змушує так